Вирок

Після короткої перерви суд продовжив своє засідання. Суддя, зайшовши в зал, промовив:

-   Слово для обвинувачення надається прокурору.

Відсунувши в бік теку, із-за столу піднявся лисуватий чоловік років сорока п’яти.

• Ваша честь, - звернувся він до головуючого, - перед вами сидить, - показавши рукою на Олександра, - оцей безжалісний злочинець, який, потураючи радянськими законами, вчинив ганебний і надто жорстокий злочин.

Люди в залі загуділи, виражаючи цим самим незгоду із таким висловом прокурора.

Той, поправивши окуляри, на якусь мить зупинився і незадоволено оглянувшись в зал, продовжував далі.

• Усугубляє його вину , ще і той факт, що підсудний зробив цей вчинок в стані алкогольного сп’яніння. Його дії, як випливає із матеріалів досудового слідства і сьогоднішнього підтвердження судовим провадженням були завчасно сплановані. Він до них готувався заздалегідь і скоїв цей злочин з особливою жорстокістю. Без вагомих на те причин, підсудний хотів вбити потерпілого, і він це не заперечує, та тільки поява людей , допитаних нами свідків , помішала йому завершити свою чорну справу.

В залі хтось із жінок вигукнув : «Він того заслужив!» Суддя, стукнувши дерев’яним молотком по столі суворо попередив:

• Тихо! Я попереджаю, хто буде мішати судовому процесу, буде виведений із залу. І взагалі суд може прийняти рішення проводити подальший розгляд справи в закритому режимі.

Люди в залі затихли.

• Продовжуйте,- звернувся він до прокурора.

• Ваша честь, я вважаю, що статтю «хуліганство» відносно підсудного Стойка Олександра потрібно перекваліфікувати, на «спробу вбивства», тому , що його злочинні дії повністю підпадають під її тлумачення. Вину підсудного в процесі судового слідства повністю доказано. Він у своєму вчинку не кається, а більше того, жалкує , що не завершив задуманого до кінця. А тому , я вважаю що його дії повністю підпадають під дію статті №101 Кримінального кодексу Української радянської соціалістичної республіки « Умисне тяжке тілесне ушкодження» і прошу суд призначити йому міру покарання у вигляді позбавлення волі строком на вісім років, з відбуванням покарання в колонії строгого режиму.

В залі знову здійнявся гул. Почулися вигуки про занадто сувору міру покарання.

• • Слово , для захисту, надається адвокату підсудного ,- промовив суддя. Адвокат, поправивши рукою свого чуба, промовив:
  • Ваша честь,- звернувся він до суддів,- шановні учасники процесу, подивіться на цього юнака, - він показав рукою на Олександра. Той дивився якимось тупим, байдужим поглядом в зал, ніби перебував в якомусь іншому, замкнутому просторі, і сприймав мову адвоката, як щось стороннє і шаблонне. Адвокат продовжував.
• • Хіба він має вигляд запеклого злочинця? Хіба можна його вчинок так кваліфікувати? Ні! Ні! І ще раз, ні! Цей молодий хлопець виріс сиротою. Він, змалку був позбавлений материнського і батьківського тепла. Ще дитиною змушений був тяжко працювати. Виїхавши на Донбас, закінчив ФЗУ. Працював на шахті. Характеризується керівництвом шахти позитивно. Він постійно виконував і перевиконував змінні норми виробітку. Ось його характеристика, яка видана керівництвом шахти «15-біс». Прошу долучити до справи.

Адвокат підійшов до головуючого і поставив на стіл завірений печаткою аркуш характеристики. Суддя ,нахилившись спочатку до одного засідателя, потім до іншого, щось прошептав їм, а потім вже дещо голосніше запитав:

• В прокурора немає заперечень? Той похитав головою , що немає.
• Долучається. Продовжуйте. Адвокат продовжив.
• Давайте задамо собі таке запитання: «Що спонукало підсудного піти на такий злочин?» - і сам відповів.
• Гіркота втрати близьких йому людей. Матері, яку, як випливло сьогодні в процесі судового слідства, потерпілий постійно шантажував, і доніс на неї в органи через сугубо чоловічий потяг. Цим самим здійснив на неї наклеп. Сьогодні , з уже покійної Євгенії – матері підсудного знято всі звинувачення. Її повністю реабілітовано, але кому від цього легше? – він подивився позад себе в зал, люди в знак згоди схвально хитнули головами.

• В судовому процесі вини потерпілого в цьому не доказано, це вимагає окремих слідчих дій і у разі доказу - нового судового провадження,- заперечив прокурор.

• Не мішайте! Вас ніхто не перебивав, як ви виступали,- зробив зауваження прокурору суддя. – Продовжуйте ,- показав він рукою на адвоката. Той, перевівши свій погляд із суддів на зал, сказав:

• Ваша честь! Враховуючи обставини, які виникли в процесі судового слідства, які підтверджуються показами свідків та враховуючи те , що мій підсудний раніше до суду ніколи не притягався, і те що по роботі він характеризується позитивно, прошу застосувати до нього статтю 102 Кримінального кодексу УРСР,назначити йому мінімальну міру покарання у вигляді позбавлення волі умовно.

• Останнє слово надається підсудному Стойку Олександру Івановичу,- оголосив суддя.

Олександр піднісся з лави і глянувши на Федора , що сидів із забинтованою головою на першій лаві біля конвоїрів, промовив:

• Бог нам суддя. Суддя мені, суддя йому,- показав рукою на Федора,- суддя і вам, панове судді. Я не прошу вибачень і не прошу помилування. За скоєне я готовий нести покарання, яке суд призначить. Я не жалію , що так поступив, жалкую тільки що невдало. Думаю Бог мені цей гріх простить. Більше я не можу нічого сказати.
• Прошу сідати, - сказав суддя.   Олександр сідаючи , ще раз зустрівся поглядом із Федором. Той, не витримавши, відвів очі.

***

Потім був приговор. Олександру ,застосувавши статтю 102 Кримінального кодексу УРСР , як і просив адвокат, за навмисне нанесення тілесних ушкоджень середньої тажкості, дали три роки позбавлення волі з відбуванням покарання в колонії посиленого режиму.