Німці

• • • Матка млєко! Матка яйко! - почувся голос німецького солдата, що заходив на подвір’я.   Марія вийшла з хати, тримаючи в одній руці глечик з молоком, в другій – сито, з  копою складений в нього яєць.               Онукам приказала залізти на піч і там, накрившись рядном, не подавати жодних звуків.
  • О матка ! Гут! Гут! Млєко, яйко, гут, ко-ро-шо!- забираючи глечика, промовив німець. Другий солдат, що стояв  позаду, став викладати яйця  з сита  в  пілотку. За ними на подвір’я зайшло ще два солдати. Вони перекинулись якимись незрозумілими для Марії фразами й пішли до хліва. Жінку облив холодний піт.
  • Не дай Бог ще корову заберуть, єдину годувальницю нашу, - подумала жінка і стала пошепки молитись. Солдати зайшли у хлів. Марія стояла непорушно і дивилась їм у слід.

Через пару хвилин там почулося рохкання свині й галасливі окрики солдатів. Вони виганяли свиноматку на подвір’я.

Марія підбігла до солдатів.

• • Це свиноматка! Вона ж поросна, скоро буде мати поросята. Прошу Вас не вбивайте її, - вона рукою показувала на свиню і, плачучи, благала солдатів.
  • Гуте швайне ! Дойче зольдатен габен айн гутес міттдессен!- поплескуючи свиноматку, сміючись відповів солдат.
  • Дойче зольдатен ессен волен- добавив другий солдат, а потім на ламаній російській - солдат кушат хочет. Много солдат кушат будет.

Марія підбігла до  офіцера, що стояв біля воріт і дивився що робиться      на подвір’ї.

• • Пане офіцер, свиноматка, має родити маленьких (кляйне-кляйне) швайне. Пожалійте її та нас, дуже вас прошу.

Марія, ридаючи, впала офіцерові до ніг. Той, махнув рукою до солдатів та голосно їм крикнув:

• • Сайен! Ласен зі ес! Верфен зі ес цурік ін ден Шталь! (Свиноматка! Залишіть її! Заженіть назад в хлів!)

Солдати, підганяючи свиню прикладами, загнали її назад до хліва.

* * *

• • • Сашко! Вставай! Пора гонити пасти! - промовила Марія , схилившись на до онуком, що міцно спав.
    • Зараз встаю, - пробурмотів хлопець, протираючи руками очі.
    • Я он там, в ґанку на канапі, налила тобі молока. Одягнешся. поїш. Тільки тихо виходи, бо німці у великій кімнаті ще сплять.

Хлопець неохоче піднявся з ліжка і став одягатись. Він натягнув на себе штани, одягнув сорочку, витягнув з під лави старі черевики і, взявши їх під пах, тихо вийшов через сіни на ґанок.

На оболоні біля річки, де колись була прикордонна зона , паслись корови .

Діти - восьмирічний Сашко та його ровесник Ванька, поки стадо пасеться, налаштувались   ловити рибу. Закинувши невеличкі саморобні вудочки, вони уважно дивились на поплавки, тільки, час від часу, оглядались на берег за коровами.

Фронт два тижні тому віддалився  далі на схід. В селі ще перебував якийсь німецький військовий підрозділ. Чи то резервна військова частина, чи дієвий батальйон відпочивав після бою, хлопцям було не відомо. Знали вони, що німці поводяться з мирним населенням  більш-менш нормально. Нікого поки що не розстріляли.