Згубне місце

Закінчивши таємну нараду з начальником тюрми з підготовки до конвоювання приречених арештантів до місця  приведення вироку в дію, майор вирішив особисто  приглянути місце для цих                  екзекуцій. Не злізаючи з коня, він пів дня мотався по околицях міста, по ярах та балках Смотрича, щоб знайти місцевість, яка б могла оперативно приховати від стороннього ока намічену акцію, і врешті-решт дозволила б заховати людські тіла з меншими затратами фізичної праці.

І ось тут на лівому березі річки приглянулось йому місце старого закинутого кар’єру, на самому дні якого була велика яма заповнена водою. Майор зліз з коня, прив’язав його до куща ліщини, що ріс на самому пагорбі кар’єру, а сам пішки зійшов до цієї природно створеної водойми. Яма розміром з 15 на 10 метрів дещо неправильної прямокутної форми була залита водою і нагадувала річковий вир, лиш з тією відмінністю, що вода стояла тут незворушно, лиш легенький вітерець гонив по її поверхні опале листя та стебла соломи, занесені сюди чи то вітром, чи то людиною.

Майор підійшов до куща ліщини , виламав жердину і став міряти глибину.

Зробивши заміри він викинув жердину і пішов до коня.

***

Водій полуторки включив задню скорість. Відкривши двері кабіни, почав підганяти автомобіль в притик до вагона. Солдати відкрили задній борт і розпочинати завантаження. Один за одним вони виносили з вагона і складали на кузов автомашини біле каміння.

Шофер підійшовши до солдатів , заглянув у середину товарного вагона.

• О, та тут хлопці, щоб забрати це негашене вапно , потрібно зробити ще як мінімум три ходки.
• Гдє ви там єго разгружеєтє? – запитав один із солдатів шофера.
• За містом , кілометрів п’ять звідси буде. Дорога пріхренова, особєнно в кар’єрє.
• Тєбє то что, крутішь сєбє баранку і в ус не дуєш, не то что ми. Вот відішь, ізвесть все рукі раз’єла,- сказав один із солдатів, показуючи свої руки.

***

В кар’єрі, присівши на великому камені сидять два солдати. Неподалік від великої ями з водою, купи білого негашеного вапняного каміння.

• • Скажи Зяминов, ну какоє здесь секретноє заданіє? Разгружаєм на пустирє етот камень . Все в мелу, а майор : «..умєйтє держать сєкрєт. Вам поручено секретноє дело.» Смешно , ей Богу. – обурювався молодий рижоволосий солдат.
  • Ти Ванька не возмущайся. Майор сказал, не нам єго прікази отемнять. Работай і молчі, дольшє прожівьйош. Смотри вон опять привезлі.

Із пагорбу до кар’єру рухалась завантажена каменем полуторка.

• • Хватіт базаріть Зяминов, приступаєм разгружать сирьйо для постройкі коммунізма.

***