Майору Шастову не сходила з думки недавня розмова з полковником Хромовим.
Чому в нього такий тон, де я недопрацьовую, ловив себе він на думці? З розмови ясно одне, треба підвищити показник виявлення ворогів. Де ж їх стільки взяти? Доноси. Доноси і доноси. Вже рідні доносять, одне на одного. Смішні звинувачення, доходить до парадоксів. « Сказав один, що чув як сказав другий, що третій не так висловився про вождя всіх народів, мудрого Сталіна і вже проводимо слідчі дії, і вже того вільнодумця в наручники і до буцегарні. А там він не те що признається, а проситися буде ,щоб його розстріляли. Вміють наші слідчі вибивати дізнання. Ой і вміють… Не дай бог самому попастися в їхні руки…» розмірковував , допускаючи й собі невелике вільнодумство, майор.
В кабінет постукали.
На порозі стояв старший сержант з пакетом в руках.
Майор, мокнувши ручку в чорнильницю, поставив в документі свій підпис про отримання пакета.
Майор сів за сіл , закурив і взявши ножика, розрізав пакет. Витягнувши з нього листа, розгорнув і став читати.
На листку паперу друкованим текстом було написано:
« СЕКРЕТНО»
Полковому комисару майору Шастову!
Полковник Хромов.
***
Відредаговано: 09.03.2023