Підозра

Іван зайшов в кабінет голови сільської ради. За столом сидів оперуповноважений районного відділу НКВС майор Зубов. Він перекладав на столі якісь папери, уважно придивляючись до кожного з них.

Побачивши в дверях Івана, відклав їх в сторону і промовив.

• • Гражданін Стойко?    Іван кивнув головою.
  • Прісажівайтєсь. – показавши на лаву запропонував він .

Іван сів і уважно став дивитись на майора. Той, відкривши в столі шухляду, витягнув звідти якісь, списані нерівним, корявим почерком, два листки, поставив перед собою на стіл.

• • Что ето получаєтся, Іван Фйодоровіч ? Шпіонажем занімаєтєсь, прічіняєтє вред совєтской власті, колектівно. Так сказать, сімейно,- звернувся він недомовками до Івана.
  • Про що це ви говорите, товаришу майор? Який шпіонаж? Яке вредітєльство?
  • Ти подозреваєшься , дорогой мой, в преступлєніі ,протів совєтского государства.   Ти способствовал переходу через граніцу польського шпіона, намі разисківаємого «Русака» , то есть- Русаченка Дмітрія Антоновіча, которий вчера ночью перешєл граніцу в районе западной мельніци.
  • Якого «Русака»? Переший раз від вас чую про такого, - здивовано відповів Іван.
  • Вот в меня в бумажном варіанте доноси нашіх агентов, коториє следілі за каждим твоїм шагом. Вот что собобщается в доносе .

« Вчора около 20 часов вечера в надомник, что розташований по вулиці Леніна 15, зайшли Стойко Іван Федорович і Глушко Олександр Васильвич ,які купили чекушку водки, тюльки і хлеба. З покупкою вони вийшли на двір,де вже розпивали спиртні напої такі громадяни як Якиів Федір Степанович , Дудко Іван Тадеєвич ,с ними був третий мужчина років 45 – раніше в селі його я не бачив.»

• • Товаришу майор,- перебив його Іван, - ми з Миколою дійсно там буди, але ми собі окремо від інших стояли. Випили по сто грам і розійшлися. Жодної розмови з іншими покупцями ми не заводили. Чужого чоловіка я бачив , але не придав цьому значення. Мало хто до кого в гості прийшов, може з іншого села , чи з далекої родини. Звідки мені знати?
  • Ти мне, Іван , поговорі, поговорі. Знаю я вашу сємєйку. Все ви нєнадьожний елемент - опшем «настоящая контра». Ти про свою жену расскажі. Она же -польская шпионка, твоя Євгения . А ти умалчивал, вводил нас в заблужденіє. Жена занималась вредительством. Подривала економческую мощь нашей советской Родіни. А он молчіт, значит покриваєт. Халатним отношенієм к работе твоя жена допустила порчу хлеба нового урожая.
  • Та що ви таке, товаришу майор, кажете? Яким вредітельством вона займалась? Працювала як всі чесні люди зранку до пізнього вечора, - обурюючись відказав Іван.
  • К твоєму сведенію, ми ее только что арестовалі! У нас єсть весомиє доказательства на бумаге! - випалив майор і пристрасно став дивитись як на це повідомлення зреагує чоловік.

Іванові кров вдарила в голову. Спазм здавив горло. Жаль і обурення від такого свавілля енкаведистів розпирали груди. Ноги стали ватними. Він хотів встати з лави і бігти туди де арештовують його кохану дружину. Та майор скомандував:

«Сідеть!». Іван піднявшись , знову повільно опустився налаву.

• • Як там вона, моя Женя, зараз ? Як діти? Як вони це перенесуть? - запитання , як блискавки пронизували його, і він, шукаючи відповідь, старався взяти себе в руки. Та не міг , емоції переповнювали його . Він сів і охопив голову руками. Сльози одна за одною заливали очі і текли маленькими струмочками по щоках, капаючи на землю.