ДОНОС

До начальника погранзастави капітана Єрохіна завітав оперуповноважений районного відділу НКВС майор Зубров.

• Я хотєел би поработать на теріторіі вашєго погранотряда со своїмі нештатнимі агентамі. Виделітє мнє отдельний кабінєт пожалуйста! - чітко командним голосом не то розпорядився, не то попросив майор, звернувшись до капітана.
• Сделаєм! Нєт вопросов. – відповів той.

Виділений оперу кабінет з підвищеною звукоізоляцією розташовувався в штабі погранзастави, справа в кінці коридору. Оббиті ватою та дерматином двері підкреслювали, що за ними відбуваються секретні засідання та розмови оперів НКВС та командування застави.

Майор влаштувався за масивним дубовим столом. Ліворуч від стола – вікно з металевою решіткою, що виходить в сад, праворуч - вхідні двері оббиті волоком, спереду такий же масивний приставний стіл навколо якого поскладані дерев’яні крісла.

В двері кабінету несміливо постукали.

• Войдітє! – голосно промовив майор.

Двері відчинились. На порозі, знявши кашкета, стояв «Копирчоха»(Горшок Федір Якимович) – позаштатний агент по кличці «Щур».

• • Здравствуйте товариш майор, - привітався він з порога.

• • Ну здравствуй, здравствуй! Прісажівайса і докладивай Федор, что інтєрєсного в дєрєвнє? Почєму от тебя до сіх пор нєт ні єдіного доноса на врагов совєтской власті? А!?- пристрасно подивившись в очі Коптрчосі , запитав майор.

-Я тут ось що хотів сказати, - підсідаючи до столу промовив Федір. –Є! Є! Є в нас вороги, їй Богу, що є, товаришу майор. Просто вони маскуються під добропорядних і громадян, а в душі у кожного ого-го, її треба ту душу ще розвернути, подивитись, прислухатись хто чим дихає.

• • Ето общіє фрази, Федор! Ти мнє конкретно докладивай . Кон-крет-но!- з докором перебив його майор.
  • Ось, товаришу майор, після оцієї грози, що вирувала позаминулої ночі, я вирішив перевірити якість роботи ланок. І що ви думаєте? Ланка Стойко Євгенії спрацювала вкрай погано. Вітер поперевертав майже всі копиці вижатого жита. Зрозуміло що погано позав’язували. Допустили халатність. Вітер перевернув. Дощ намочив. Зерно проростає. Хліб гине.
  • Кто такая ета Стойко Євгенія?- запитав майор.
  • Та жінка як жінка. Ланкова. Замужня. Чоловік Стойко Іван. Має малі діти-відповів Федір.
  • Все понятно! Ето враг народа! Бері бумагу. Піші донос! Так і піші «Польская шпіонка», во вред советской власті, с целью прічініть економіческую діверсію. і далеє то, что ти расказал. Запомні, за твою усердную работу, жалованьє  твое от нинє ми подимім на 10 рублєй.

***