Розділ 27

Консервний завод давно стояв занедбаним. З даху стікала іржава вода, пахло сирістю та цвіллю. Тьмяне світло лампи освітлювало лише шматок бетонної підлоги, залишаючи решту приміщення в мороці. 

Чоловік, зв’язаний мотузками, сидів на залізному стільці. Він слабо стогнав, намагаючись відвести погляд, але страх змушував його дивитися просто на мене. Його щока була розсічена, а губи припухли від ударів.

Я повільно підійшов ближче. Подивився зверху вниз, як на щось дрібне й нікчемне.

— Повтори ще раз, — мій голос був рівним, без емоцій.

Приплічник Болтона сіпнувся. Він боявся, але ще не до кінця усвідомлював, що вибору в нього немає. Його роздутий ніс важко втягнув повітря.

— Болтон… він не збирається відступати. Тягне час, намагається щось придумати… Він хоче віддати частину партії, але власність… не поверне…

Я стискаю щелепи. Отже, ця наволоч й досі вважає, що зможе мене переграти? Що зможе вийти сухим із води?

— І що ще? — запитав я.

Пацюк тремтів, але злив усе. Його страх змусив говорити. Болтон уклав угоду з якимись покидьками, які мали допомогти йому вивезти товар. Він думав, що, якщо перечекає, я зроблю помилку.

— Де вони зустрічаються? — Я відчув, як по жилах розтікається холодна злість.

Чоловік запнувся, кліпнув кілька разів, а потім прошепотів адресу. Грифон переглянувся зі мною. Ми знали це місце. Портовий склад на околиці міста.

Я зробив крок назад і кивнув Грифону. Він без слів зрозумів мене й одним точним ударом вибив крісло з-під пацюка, змусивши його звалитися на підлогу. Ми не вбивали людей просто так, але інколи потрібно було дати зрозуміти, що ніякої поблажливості не буде.

Вийшов з приміщення, вдихнувши нічне повітря. Грифон ступив за мною.

— Що будемо робити? — спитав він.

— Їдемо на склад. Час закінчувати цей цирк.

***

Мотор гарчав, ніби розлючений звір, коли ми під’їжджали до складу. За кермом сидів Грифон, стиснувши пальці на кермі так, що побіліли кісточки. Він був зосереджений, але я бачив у його очах азарт. 

Ми вчасно. 

Рівно у той момент, коли люди Болтона готувалися переправити товар в іншу схованку. Не те щоб я здивований. Я вже знав, що цей пацюк спробує провернути щось подібне.

— П’ять машин, — кинув Грифон, сповільнюючи швидкість перед заїздом на територію. — Охорона приблизно двадцять чоловік.

— Розосереджені? — запитав я, кидаючи швидкий погляд на склад.

— Десять біля виходу, ще п’ятеро патрулюють територію. Решта всередині.

Я кивнув. Відмінно. У них є перевага в кількості, але не в тактиці. І не в розумі. Ми тут не для того, щоб грати у благородних лицарів. Це не чесний бій, це розплата.

— Час діяти, — сказав я і відчинив двері машини.

Ми вискочили одночасно. Чорні джипи, що супроводжували нас, теж зупинилися. Наші люди швидко зайняли позиції. Декілька секунд і перший постріл розірвав нічну тишу. Сутичка почалася.

Я пірнув у тінь контейнерів, дістаючи пістолет. Поруч зі мною з'явився Грифон, який кинув швидкий погляд на територію. Ми рухалися швидко, прибираючи на шляху кожного, хто ставав нам на заваді. Один з людей Болтона встиг лише крикнути, перш ніж я вибив у нього зброю ударом по зап’ястю.

Склад огорнули крики та постріли. У темряві я помітив, як двоє наших пробиралися до виходу. Треба було відрізати Болтоновим людям шлях до втечі.

— Двері! — крикнув я, і один із наших кинувся до них, зачиняючи і блокуючи вихід.

Тепер вони у пастці.

Я почув, як Грифон поруч розправляється ще з одним. Глухий удар, хрип  і все. Я знову кинув погляд на машини. Вони вже готувалися виїхати, а це означало лише одне – товар всередині.

— Зупиніть їх! — гаркнув я.

Кілька охоронців швидко кинулися до машин. Пролунали нові постріли, але ми були швидшими. Перший джип заглох від кулі в радіатор. Другий водій встиг вискочити, перш ніж його накрили наші.

Я підбіг до машини і різко розчинив двері, витягаючи одного з останніх людей Болтона за комір. Його очі були сповнені паніки.

— Ви... Ви не розумієте... Якщо Болтон дізнається…

— Болтон? — я посміхнувся криво. — Здається, ти не зовсім зрозумів, де знаходишся і з ким говориш.

Він заскиглив, але я його вже не слухав. Я лише махнув рукою, і Грифон вдарив його прикладом, вирубуючи на місці.

Все було закінчено.

Наші люди зібрали зброю та перевірили тіла. Сутичка зайняла не багато часу, але цього вистачило, щоб чітко поставити крапку у цій ситуації.

Я кинув погляд на вантаж.

— Перевірте, чи все на місці. Завантажте на наші машини.

Грифон кивнув і рушив виконувати наказ.

Я ж озирнувся навколо. Це була не просто перемога. Це був черговий крок до того, щоб поставити Болтона на коліна.