Розділ 3

Найбільше я ненавиджу втрачати контроль.

Коли ти керуєш імперією, побудованою на крові та залізі, слабкість – це куля в потилицю. Я не можу дозволити собі падати. Не можу дозволити собі здаватися. А тим більше не можу дозволити, щоб мною керували емоції.

Та коли я дивлюся на Барбару Болтон, закляклу від жаху, відчуваю, як у грудях закипає лють.

Не на неї.

На її батька.

На того покидька, який два роки тому вирішив, що може прибрати мене зі своєї дороги.

Джон Болтон завжди був хитрою щурячою мордою в дорогому костюмі. Він прикидався легальним бізнесменом, головою холдингу, що спеціалізувався на судноплавстві та логістиці. Офіційно – він лише "чесний" магнат, який контролює морські шляхи для перевезення вантажів. Але в реальності він такий самий бандит, як і я. Тільки прикривається посадами, впливовими друзями та хабарями.

Я знав його брудні справи ще з тих часів, коли будував власну імперію. На відміну від нього, я ніколи не ховався за фальшивою респектабельністю. Мої руки давно заплямовані тим, чим не кожен здатен жити. Я укладав угоди, про які мовчать навіть у найгучніших колах. Контролював те, що ніхто не смів називати вголос. Працював із людьми, чиї імена викликали тремтіння навіть у тих, хто сам давно втратив страх. І я не шкодую.

І все йшло за планом, доки Болтон не вирішив, що моя присутність шкодить його інтересам.

Два роки тому я був королем чорного ринку.

Жоден контейнер не проходив через порт без моєї згоди. Від зброї до викрадених авто, все йшло через мої руки. Я мав своїх людей серед портової охорони, митниці, навіть у поліції.

Але Болтон хотів більше.

Його бізнес ставав все жадібнішим, і одного дня він прийшов до мене з "пропозицією" – підпорядкувати йому всі мої канали. Стати його лакеєм.

Я сміявся йому в обличчя.

Наступного ж тижня на мене повісили фальшиві звинувачення.

Продажні копи знайшли у "моєму" складі контейнери з речовинами. Окружний прокурор, якого купив Болтон, особисто переконався, що мене запроторять до в’язниці з максимальним строком.

Два роки я гнив у бетонній клітці, розуміючи, що цей виродок виграв.

Але тепер я повернувся.

І я не просто заберу назад усе, що він відібрав.

Я зітру його з лиця землі.

А почну з його найдорожчого трофея – дочки.

Я переводжу погляд на Барбару. Вона все ще сидить на холодній підлозі, стиснувши руки в кулаки, ніби це допоможе їй приховати страх.

Хоробра, але не дурна.

Я бачу, як її очі нишпорять по кімнаті, аналізують. Вона шукає вихід.

Безглуздо.

— Не витрачай сили, принцесо, — кажу я, і вона здригається. — Звідси ти не втечеш.

Її губи тремтять, Барбара швидко ховає це за маскою злості.

—  Що… що вам від мене потрібно? 

Я всміхаюся.

— Помсти. Твій батько має заплатити за свої вчинки. І зробить він це твоїм коштом.

— Я не його бізнес, не його власність! — вона люто зводиться на ноги, дивлячись мені прямо у вічі.

О, маленька, ти навіть не уявляєш, наскільки помиляєшся.

— Можливо, ти й не знаєш цього, — я роблю крок ближче, змушуючи її відступити. — Але твій батько не просто бізнесмен. Він гравець. І ти – його фігура на дошці.

— Брехня.

Я посміхаюся ще ширше.

— Ти справді думаєш, що твоя блискуча казка з яхтами не має нічого спільного з його тіньовим світом? Він збагачувався на сумнівних оборудках, на вантажах, що ніколи не проходили митницю…

Мала заплющує очі, наче намагається не чути продовження.

— …і на угодах, про які бояться навіть подумати вголос.

Її обличчя блідне.

Бінго.

Торкнувся живого.

Я знаю, що Барбара Болтон живе в ілюзії. Вона бачила розкіш, але не бачила, звідки вона береться. А тепер я цю ілюзію знищую.

Вона робить крок назад, і я бачу, як у її очах змінюється щось важливе. Не просто страх. Усвідомлення.

— Навіщо ви мені це кажете? — її голос тихий, зламаний.

— Бо твій батько – монстр, а ти лише його пішак. Але зараз… — я нахиляюся ближче, ловлячи її погляд, — тепер ти в руках іншого монстра.

Вона затамовує подих.

— Ви збираєтеся вбити мене? — питає мала, і в її очах миготить паніка.

Я схиляю голову, вдаючи роздуми.

— Ще не знаю.

Барбара Болтон має стати моїм козирем.

Я міг би просто вбити її, щоб завдати Болтону болю. Але це занадто просто. Я хочу, щоб він страждав. Я хочу, щоб він відчув, як усе, що він любить, руйнується.