Частина перша. Почалося

Міра відчувала якийсь неспокій, починаючи з січня 2022 їй снилися кошмари про війну, якісь люди постійно приходили до неї у сні і попереджали, що буде повномасштабна війна. Про війну розповідали і в медіах і в соцмережах, та Мірра не вірила, що може початися повномаштабний наступ, що росія може напасти на всю Україну.  Та війна прийшла…

Мірра погано спала тієї ночі, 24.02.2022, їй знову приснився сон, це було попередження, голос промовив до неї у сні:

"Почалося! Так має бути! Це велике випробування для України і українського народу, ви маєте здолати це російське зло. Ви переможете, Бог з вами, з Україною. Також з Україною, проти російської імперії зла, Бог підніме весь Світ."

Дівчина прокинулася від вибухів за вікном, вона виглянула у вікно, Київ палав, над декількома будівлями виднівся чорний дим і язики полум'я. Прийшла війна. Мірра швидко збирала речі, залунав телефон:

- Товаришу капітане, війна, ви потрібні тут на базі, негайно.

- Я вже зібралася, їду! - Мірра автоматично закинула телефон до кишені куртки, взяла рюкзак і пішла до виходу, замкнула двері, і побігла до машини.

На вулицях міста вже почали збиратися люди, але корок ще не було, тому дівчина швидко приїхала до своєї військової частини.

- Москалі розбомбили аеродром, - схвильовано пояснив командир.

- Ці гади вже на підході до Києва, тому ми повинні прийняти бій, організуйте свій підрозділ, потрібно зупинити цих падонків. Давайте  капітане, потрібно діяти.

- Так точно, негайно виконую. - Мірра віддала честь командиру і пішла в казарми, організовувати роботу свого підрозділу.

Молоді хлопці вже були зібрані і чекали на свого капітана, вони поважали її. Не дивлячись на те, що вона була жінкою, Мірра була хорошим військовим і добре знала свою справу.  Дівчина подивилася на свій підрозділ, які вони ще молоді, промайнуло в її думках, але чітким голосом вона сказала:

- Ну що Панове, ось і прийшов час показати свої військові знання на ділі. Сьогодні виступаємо на захист нашої України. Будемо битися з ворогом до останнього подиху, але не віддамо ні клаптика нашої рідної Української Землі, тому, що це наша Україна, наша Батьківщина.

- Так точно Пані капітан! До останнього подиху захищатимемо нашу Україну.

В Мірри на очах виступили сльози, та вона швидко їх змахнула.

На місце вони прибули оперативно, були чутні постріли і вибухи, з машини вистрибували на ходу і ховалися в укриття за будинками. Зайняли позиції і прийняли бій. Ворожі танки і БМП вже були на під'їзді до Києва, кілька з них вдалося знешкодити з джавелінів, інші, побачивши, що їх не зустрічають з квітами, почали розвертатися і тікати, та тут їх накрила артилерія. 

 Так, в запеклих боях за Київ, промайнуло кілька тижнів, деякі вороги прорвалися навіть на вулиці столиці, та відважні воїни ЗСУ і прості українці зупинили цю ворожу орду.