Розділ п'ятий: "ТРІУМФАЛЬНИЙ КАТАРСИС"

Ковальський прокинувся у квартирі у своєму ліжку, через відчинене вікно задував вітер, фіранки рухалися від його “подихів„. Любомир встав із ліжка і пішов замкнути вікно, замикаючи він боковим поглядом помітив як по вулиці промчав байк на якому сидів досить дивний персонаж через палаючу голову зеленим вогнем, його байк без проблем обганяв інші автомобілі, він рухався у бік його квартири, дивак із палаючою головою підняв обличчя і здавалося зустрівся із Любомиром поглядами, відчого він відчув як “мурашки„ пробігли його тілом, піт виступив на шкіру і Ковальський знову прокинувся від того, що вітер задував у його кімнату а там, десь за вікном лунав гучний звук байка який наближався у його бік.

Зранку він зустрівся із бодрими: Чарльзом та Теодором, також вони взяли із собою Ольгу.

- Привіт, як сталось?

Поцікавилася Ольга 

- Та не дуже, гадаю, що я трішки сухою із розуму.

Відповів він

- Щось не так?

Запитав Чарльз 

- Прости сни дурні, ще й якийсь байкер ганяв неподалік у ночі, гаразд, снідаємо і на склад потрібно занотувати усе, що там є.

Перевів розмову на іншу тему Ковальський

- Ми вже снідали, ми мали зустрітися півгодини тому, ти не прийшов тому ми і піднялися по тебе.

Стримано пояснив Теодор

- Гаразд, тоді я поснідаю дорогою до складу (він накинув плащ і додав) ну шкварим?

Автомобіль рухався по вулиці. У потоці було спокійно, усі їхали за правилами дорожнього руху, тому десять хвилин і вони були на фініші. Дірку яку учора зробив у стіні будівлі Теодор автомобілем, вони заколотили дошками, цього разу вони відімнули двері ключем, як цивілізовані люди.

- Невже ми знову пригадали про ключі?

З іронією запитав Кентон 

- Отже ваших рук справа?

Запитала Ольга і вказала на дошки, які не вписувалися у фасад складу.

- Це я (почав Теді) забули ключі і я заїхав автомобілем до середини.

- Теді! Ти машину побив? Тому такий учора спокійний був?

Задала уточнююче запитання дружина

- Так-так, це, щось нове у ваших стосунках.

Додав Чарлі 

Вони зайшли до середини, картина із учорашнього дня практично не змінилася, відсутність прямокутника яким так часто користувався викрадач ніяк не виправилася.

- Відповідай мені, ти авто розбив?

Знову повторила вона 

- Угу...

Ледь чутно промовив винуватець

Любомир наздогнав Чарльза аби не бути свідком сімейних відносин, він почав перший розмову

- Як гадаєш, якщо я чисто гіпотетично винайду те, чого ще не було, то це серйозно вплине на наш час?

- Ти серйозно?

- Розумію, почути таке від мене... у голові навіть у мене не вкладається, проте яка твоя думка?

Вони зупинилися перед столом і Кентон почав відповідати

- Ти ж розумієш, що це небезпечно, ти можеш кардинально змінити хронологію і створити новий потік часу, хто зна чи буде він хорошим для людства.

- Я пропоную переосмислити Енштейнівські слова про час.

- Тобто?

- Це також і наслідок, тобто майбутнє відсутнє як таке, кожен наш урок його змінює.

- Тебе муха вкусила?

- Чому запитуєш?

- Тобі ж відомо про фіксовані точки, звідки така нісенітниця?

- Зажди, розумію, що звучить як єресь, проте звідки тоді бігун? Що буде якщо я винайду планшет? Він змінив хронологію коли розповів мені, про винайдений мною пристрій для видаленню паразита якого він десь здибав.

- Угу, тому у нашому часі ти надав йому інформацію про вакцину а не пристрій.

- Ось про, що я, він очікував на пристрій в отримав вакцину, гадаю є фіксовані моменти, які у якійсь мірі запобігають розгалуженню часу на альтернативні світи, проте є також і моменти нашого вибору, тобто майбутнє таки ми творимо.

- Якщо я правильно зрозумів тебе, то час можна порівняти із іспитом: є запитання і є результат, не дивлячись як ти відповіси оцінка все ж буде, в ось запитання і відповіді до них, це і є твої моменти самоконтролю життя.

- Ось про що я, правда це виглядає лише як свобода рішення, ближче по порівнянню це комунізм, воно ніби то твоє, проте належить народу.

- Ну вам із Ольгою видніше, ми із Теодором – діти демократії.

- Не повіриш, але я радий за вас, такого геморою і ворогу не побажаєш...

Його речення обірвалося через візуальну “зустріч„ із своїм записником, майбутнім записником, який втратив чимало записів і бачив чимало проблем за своє важке життя.

- Ок, я уявляв цей записник інакше...

Почав Кентон 

- Ось до-речі зараз я маю ідею, проте перевірити її поки не маю змоги

Промовив Ковальський

- Що за ідея?

- Правильніше дослід, чи можна знищити щоденник, якщо можна то подій останніх днів не мусить трапитися, бо він ніколи не дізнається про записник і ніколи не прийде по нього.

- А якщо нічого не зміниться, то він дізнався про твій талант а не записник.

Запропонував варіант Тед

- Приймається.

Відповів Любомир

- Ігри із часом – це небезпечна гра.

Промовила Ольга 

- Угу...

Підтримав її чоловік

- Тебе бодай не покарають домашнім арештом?

Запитав Чарльз із підколом

- Викопаю лаз із дому.

- Я тобі дам лаз.

Відреагувала на його слова дружина

Ковальський перебуваючи учора тут на відміну від товаришів помічав дрібні деталі, до прикладу шприц яким він вводив ін’єкцію.

- А він до-речі казав, про якогось карателя, ніби готував мене йому як відволікаючий маневр аби втекти, проте сам зник кудись...

- Гадаєш його забрав каратель?

Поцікавилася Ольга 

- Досить ймовірно, проте він не забрав звідси речі із майбутнього.

Підтримав розмову Чарлі

- Щось не складається, щось здається таким очевидним проте воно геть не очевидне.

Поділився із оточуючими неоднозначними думками Тед

- Що не дає тобі спокою?

Запитала Ольга 

- Та все гаразд, нічого мене не бентежить...

- Ану говори поки можеш!

Пригрозила вона 

- Відштовхуючись від твоєї розповіді, бігун хворий якимось паразитом, він знає, що у 70их є такий персонаж як Ковальський і він може його врятувати, тому бігун біжить сюди, але загроза від паразита більша за карателя, тому він тут і викрадає тебе, він прийшов сюди бо знав про пристрій але отримав вакцину... щось тут не сходиться.