Частина: 1 дилема на дилемі

Увага!

Нижче вказана інформація слугує орієнтиром у оповіді. 

Отриману інформацію нівякому випадку не можна вважати за справжні історичні події.  

Всі збіги із справжнім історичним потоком.

На початку тисячу дев’ятсот п’ятдесятих років, декілька дипломатів СРСР скористалися своїм партійним станом і відправили синів із радянської України важким шляхом до ЗША на навчання та проживання. Частково ця історія про них. Давайте до історії...

1970ий рік. І ще один автобус відправився у маленьке містечко під назвою Спрінґфілд. На борту автобуса був серед пасажирів хлопець років тридцяти який вирізнявся поміж усіх своєю стурбованістю, поруч із ним сів хлопець приблизно його ж віку, він почав перший

- Як співбесіда?

- Оу, я навіть не помітив як сів до автобуса... кепсько, мене не найняли.

- Послухай, НАСА працюють кмітливі люди, вони зв’яжуться із тобою як тільки но зрозуміють, що твоя ідея принесе велику користь.

- Ти так гадаєш?

- Так, ми знайомі із тобою Любомире довгий час, тому я більше ніж впевнений, що це трапиться.

- А твої справи із просуванням анти лоботамічної практики?

- Сказали, що - це єресь і пригрозили білою палатою.

Далі хлопці їхали у тиші, Любомир читав про висадку на місяць а Ендрю забрав аркуші із преси де були новини. У пресі у котре згадували про трагедію борту АСК-137 який зник вже як три місяці назад. 

- Клята червона преса, скільки можна писати про 137ий борт?

Запитав Ендрю

- Там був син віце-президента, цю трагедію будуть обговорювати довго.

Підтримав його Любомир

- Ймовірно він також став жертвою бермуцьких островів...

- Ніхто не заперечує цієї теорії, я он особисто недовіряв би своє життя у руки авіа-перевізників, мені дережаблів вистачило.

- Лише не говори, що ти боїшся літати!

- Лише хворі на всю голову нічого не бояться.

На увесь автобус прокричав старий водій автобуса

- Спрінґфілд!

Хлопці поспішили на вихід із автобуса на зупинці, вони вийшли на перехресті вулиць: Мессів та Інфантрі стріт.

- Аж не віриться, вони назвали вулицю на честь Піхоти.

- І чому така реакція? Він воював на стороні союзних військ, примусив своєю військовою діяльністю Османську імперію підписати капітуляцію, тому і вулицю назвали на його честь.

Хлопці зайшли до квартири й піднялися на п’ятий поверх, на шляху їх зустрів власник квартири який жадно вдивлявся у їх очі

- Що хлопчики, час сплати за квартиру добігає кінця, ви маєте готівку для старого Бена?

- Пане Фоґельбаум, орендна плата приймається до кінця неділі, це ваша установа, тому у нас рівно ще шість днів.

Відповів йому Ендрю

- Чорт, ліпше і не придумаєш, мене і моїми словами, тоді через шість днів зустрінемося.

Відповів старий Бен і пішов у свою квартиру

- Класно сказано, але тепер нам потрібно постаратися знайти сорок вісім баксів до кінця тижня.

Промовив Любомир і відчинив двері до квартири

У їх апартаментах був чоловічий порядок, гаразд це брехня, попався. Так як у кожного із них були докторські ступені вони не замислювалися над порядком, тому, що один мудрий старий сказав, що все і так відносно. Хлопці розігріли по бургеру і від обідали дочитуючи шматки однієї газети а потім обмінялися фрагментами. Любомиир зайнявся по обіді зборкою нового для нього телескопа який насправді викинули минулої середи на смітник, проте у руках юного мрійника про космічні подорожі та інженера поламаний телескоп мав усі шанси на друге життя.

- Я мушу тобі зізнатися, що сьогодні у місті я отримав запрошення на роботу.

Почав Ендрю

- І чому ти мусиш зізнаватися?

- Тому, що це майже військова установа.

- Бляха муха, Андрію, ти згузду з`їхав? Ми совок покинули а ти знову сунеш голову між молотом та ковадлом, навіщо?

- Вони працюють над адронним колайдером, поки це прототип і невідомо чи ми зможемо дізнатися щось нове для людства, проте я волію спробувати себе у 

- Що я можу тобі сказати, ти дорослий хлопець, можеш вирішувати сам свої проблеми...

- Ходімо зі мною, твої знання майбутнього нам знадобляться.

- Це не найкраща ідея, адронний колайдер і людина яка іноді бачить майбутнє – це не сувмісні речі.

- Тобто у НАССА ти був готовий піти а зі-мною то небезпечно?

- Вибач, проте можливо тому, що моє покриття для шатлів створює анахронізм його тому і не взяли до уваги, не час ще просто.

- Як хочеш, я буду очікувати на твою згоду.

Промовив Ендрю й пішов у кімнату

За менше ніж хвилину він зібрав усі свої особисті речі і підійшов до двере, прочинив їх і додав

- Я заплатю старому Бену за нас, проте буду очікувати на твою телеграму.

- Ми більше десяти років із тобою... і для довідки, твоя ідея була не йти на роботу до військових організацій, бо не хотів розділяти участі Опенгеймера.

- Я змінив своє ставлення і тобі раджу.

Товариш дитинства пішов. У квартирі було порожньо і навіть холодно після цього. Любомир покинув ремонт телескопа і пішов у найближчий бар аби випити за втрату товариша.

Хлопець сидів у відчиненому дані і випивав віскі у той момент коли на фоні грала пісня Pancho and Lefty у виконанні місцевого артиста.

Життя в дорозі, мій друже, збереже тебе вільним і чистим

Але тепер ти носиш свою шкіру, як залізо, а дихання тверде, як гас

Ти був у мами не єдиним хлопчиком, але, здається, улюбленим?

Вона заплакала, коли ти прощався

Потонув у своїх мріях

Панчо був хлопцем-бандитом, його кінь був швидкий, як полірована сталь

Він носив свій пістолет поза штанами, щоб весь чесний світ міг його відчути