Розділ 21

Меган вирішила з допомогою великої сили інтернету приготувати хоч якісь страви, стараючись зробити їх смачними, але для початку хоча б не спалити. Мережа пропонувала їй найрізноманітніші страви, а дівчина в свою чергу не знала що ж обрати та з чого почати. Врешті-решт вирішивши що було б добре якби була якась головна страва, Меган вирішила приготувати картоплю.

 Нащастя вона змогла знайти на кухні всі інградієнти, але не знайшла зелені для кінцевої прикраси, тому вирішивши коли звільниться зайти в магазин через дорогу за нею , почала паралельно готувати кілька салатів поки картопля смажилася.

 Салатів вона орала кілька, але інградієнти були лише для двох - перший салат з капусти, оргів та помідорів, а другий з тунця та ще кількох овочів. Для третього ж потрібні були ще й мідії. 

 Картопля приготувалася десь вже за годину і була на диво їстівною та й за смаком також доволі непоганою. Після сервірування столу, Меган вирішила все ж сходити за не вистачаючими продуктами, але перед цим зайшла до Блейка, який як виявилося спав і був дуже милим увісні, забрала брудний посуд і випадково забула на тумбочці біля ліжка телефон проте помітила це вже коли поверталася назад.

 Через кілька хвилин після уходу дівчини Блейк прокинувся від телефоного дзвінка, але як виявилося телефонував не його телефон, а телефон Меган.

- Мегі! Тобі хтось телефонує. - крикнув він, але йому у відповідь була тиша. Чоловік подумав що Меган пішла в душ, тому вирішив сам відповісти на дзвінок.

- Алло.

- Блейк Вайт. - почувся змінений чимось голос.

- Хто ти? - відразу насторожився той.

- Можливо ваш друг, а можливо і ворог. Це вже вирішувати вам двом. - все такий же дивний голос відповів йому.

- Чого ти хочеш?

- Як знати... Хочу запропонувати вам взяти участь в невеличкій грі: я буду давати вам підказки, а ви відгадувати їх, але... - витримав паузу голос - якщо ви відгадаєте неправильно, поплатитеся. - на цьому голос припинив розмову і відключився.

- Що за чорт? - нерозуміючи чоловік дивився на чорний екран телефону. Що це за людина хвора на голову? Які загадки?

 Але загалом роздуми були не занадто довгими, і Блейк по пам'яті набравши номер Тео, зателефонував йому.

- Меган...? - почув він голос друга, але не дослухав до кінця що той хотів сказати і відразу перейшов до справи.

- Тео, я тобі щойно відправив один номер телефону, з якого кілька хвилин тому телефонували на телефон Меган, дізнайся хто телефонував і звідки. Зрозумів?

- Блейк, не вже ти справді... - почав ніби не вірячи його друг, але Блейк знову його перервав.

- Тео, швидко. Поговоримо увечері. - нетерпляче сказав чоловік і поклав слухавку.

 Через кілька хвилин відчинилися вхідні двері і почулося шуршання пакетів, а потім Меган зайшла в кімнату Блейка. Побачивши його в задумливого, вона насторожилася і, тихо підійшовши,поклала руку йому на плече, від чого чоловік інстинктивно схопив її за зап'ястя і до болю зжав, але побачивши хто це, відпустив.

- Меган? Вибач будь ласка, я не хотів. - розсіяно сказав він і поцілував те місце, яке щойно стискав.

- Нічого, - сказала дівчина, сіла біля нього на край ліжка і взявши його обличчя в свої долоні, зазирнула йому в очі. - Щось сталося? - струбовано запитала вона.

- Ні, ні все добре. - намагючись вийти з роздумів, чоловік вирішив змінити тему -Де ти була?

- Ходила в магазин за продуктами, яких не вистачало. А що?

- Просто ти не відгукувалася значить тебе не було вдома, тому й запитав. - відповів Блейк і раптом притягнув дівчину до себе, обійняв, і зарившись носом в таке улюблене і вже рідне волосся, вдихнув його заспокійливий аромат. - Я люблю тебе. - ледве чутно прошепотів він.

- Я теж тебе люблю. - відповіла вона, також обіймаючи його. - Але скажи: що сталося? Я хвилююся за тебе. 

- Не потрібно. Все добре. Я просто вирішив тобі сказати про свої почуття. Чи тобі вже не приємні мої обійми? - запитав він лукаво дивлячись на Меган, а та в свою чергу посміхнулася.

- Дурень. Гаразд, я піду збиратися бо скоро гості прийдуть, а мені ще потрібно всі приготування закінчинити. - відсторонилася дівчина.

- Можливо все відмінимо? Я хочу бути лиш з тобою. - тепер тримаючи Меган за руку, сказав Блейк і поцілував її зап'ястя.

- Нічого, ти матимеш ще дуже агато часу зі мною наодинці, а зараз все відміняти буде не гарно. 

- Байдуже, побудь зі мною. - чоловік потягнув її за руку і вони знову опинилися в горизонтальному положенні на ліжку. Блейк - знизу, а Меган - над ним. Чоловік почав не спішно її цілувати, однією рукою зариваючись волоссі, а іншою - блукаючи по тілу, а дівчина в свою чергу заривалася пальцями в його волоссі. Можливо б вони пішли і далі, але їх нажаль, а можливо і нащастя перервав дзвінок в двері.

- Стій, досить. - прошепотіла Меган, відсторонившись і пішла до дверей, заодно приводячи в порядок своє розпатлане волосся. В останнє глянувши на своє відображення в дзеркало, яке було в коридорі, дівчина відчинила двері і їй на шию відразу кинулися Арія і Джослін.

- Привіт, - першою відсторонилася Арія і уважно придивившись до Меган запитала: - Ми не вчасно?

- Ну що ти, ви прийшли вчасно. - відповіла та, знову пригладжючи волосся.

- Ну-ну, - й собі запідозрила щось Джослін - ти впевнена?

- Звичайно впевнена. - відмахнулася від них дівчина і, взявши за руки, потягла їх за стіл, який правда ще не зовсім привела до ладу. - Ходімо краще за стіл, але я маю приготувати ще один салат і додати зелень в картоплю.

- Ми самі все зробимо. - впевнено заявилася Джослін.

- Тобто - самі? - не зрозуміла Меган - Ви ж мої гості. Це я маю все готувати. 

- Та годі тобі. Йди до свого Блейка. - змовницьки підморгнула Арія. - Ніби ми не знаємо чим ви там займалися.

- Нічого не було, але дякую вам, дівчата. Ви мої найкращі. - усміхнулася Меган і обійняла їх двох відразу.