Розділ 18

Перед тим, як повернутися до Стівена, дівчина зайшла у вбиральню, вмилася та привівши себе доладу, вирішила спочатку зайти й перевірити Карен. Жінка як виявилося ще спала, тому Меган вирішила не турбувати її.

  В ігровій кімнаті було якось тихо і коли дівчина зайшла туди, побачила як Арія вкрила ковдрою Стівена, який уже спав. Дівчата тихенько вийшли і пішли в кафе. 

- Він так рано заснув.

- Сьогодні важкий день. Нам всім потрібно відпочити.

- Ти маєш рацію. Хто б подумав що твоє весілля обернеться такою катастрофою. - сумно вдихнула Арія і втомлено опустилася на стілець за столик.

- О, ні. - протягнула у відчаї Меган.

- Що сталося?

- Через переживання за Блейка я зовсім забула про інших. На весіллі були десятки гостей. Сім'я Майкла, мої підлеглі. - з кожним словом паніка у дівчини наростала все більше. - Мені терміново потрібно дізнатися що сталося після того, як я пішла. - Меган стрімко підвелася - Гадаю мене не буде кілька годин. Будь ласка, приглянь за Стівеном і подивися як там Карен. Вона дуже хвилюється за Блейка.

- Та куди ти? Підеш вже вранці. - спробувала відмовити подругу Арія, але та не послухала і швидко перетнувши кафе, дісталася ліфту й спустилася в низ.

 На дворі, біля машини, стояв Джек, який щойно помітивши Меган, підбіг до неї.

- Вам щось потрібно, пані Меган? - запитав він, на ходу застібаючи ґудзик на піджаку. 

- Де зараз Майкл та всі хто поранений?

- Вони в приватній лікарні "Росса".

- Багато втрат?

- Поранено тридцять людей, а загинуло дванадцятеро, в тому числі й батько Майкла. - повідомив охоронець. Новина про те, що старий татів друг загинув вразила дівчину і вона пройнялася розумінням до Майкла. Вона як ніхто інший розуміла біль втрати батьків і їй захотілося його підтримати.

- Де зараз Майкл?

- Ніхто не знає. Після того, як він дізнався про смерть батька просто поїхав кудись, сказавши що хоче побути насамоті. - відповів Джек, а Меган не дослухавши його пішла до машини. - Куди вас відвезти?

- Не потрібно, я сама. Дай краще ключі. - дівчина зупинилася біля машини і в очікуванні простягнула руку, але чоловік не поспішав виконувати її наказ і настрожено на неї дивився.

- Ви впевнені? - запитав він.

- Звичайно впевнена. Дай ключі. - Меган помахала протягнутою рукою щоб привернути увагу і охоронцеві хоч і не охоче, але довелося віддати їй ключі. Дівчина швидко зняла з автівки сигналізацію, завела її і поспішила доїхати до місця про яке думала.

 В підлітковому віці Майкл втікав на узбережжя моря і сидів неподалік покинутого магазину, який раніше продавав сувеніри. Меган покладала всі надії на те, що й зараз чоловік знаходиться там. Їй терміно потрібно вибачитися перед ним, пояснити всю ситуацію і висловити свої почуття. 

Тепер за плечима Майкл має тяжкий тягар і йому підримка потібна буде як ніколи, але вона сама може надати йому цю підримку лише як друг. А чоловіку потрібна підримка не лише друга, але й дружини, яка буде його любити всім серцем. Проте, нажаль Меган не є цієї людиною, якій судилося б носити прізвище Росса, вона створена для прізвища Вайт. Якщо пощастить вона стане місіс Вайт та дружиною Блейка.

 Надії дівчини справдилися. Як вона й очікувала, Майкл сидів на своєму улюбленому місці і дивився на хвилі, які було складно розгледіти в сутінках, що осіли на землю. Через пісок Меган довелося зняти підбори і йти далі босоніж.

- Майкл! - покликала його Меган попри сильний вітер, що розметав волосся в усібіч. Оскільки чоловік ніяк не відреагував, дівчина покликала ще раз: - Майкл! - Але реакція була відсутня, він продовжив дивитися на хвилі. 

 Коли Меган нарешті дійшла до нього, прибираючи з обличчя білі пасма і тримаючи в руках босоніжки, чоловік лише тепер повернув голову в її бік. 

- Що ти тут робиш? - запитав Майкл і його голос був безбарвним навіть байдужим, але це можна було зрозуміти. Сама Меган, в свої часи виглядала не краще. Дівчина обійшла чоловіка і сіла на вільне місце поруч, поставивши біля себе взуття і також дивлячись через сутінки на хвиллі. 

- Я прийшла висловити свої співчуття, але знаю що тобі це ніяк не зарадить, я тебе розумію. Кілька років тому я переживала те саме і ти це знаєш, тому я можу сказати лиш одне: будь з близькими тобі людьми. Будь певний: з часом ти звикнеш до болю від втрати. Можливо вона відійде на задній план за допомогою кохання.

- Ти єдина хто не говорив про те, що з часом біль мине. - гірко усміхнувся чоловік. - І... щодо кохання - він повернувся до Меган і взяв її руки в свої, але дівчина вивільнила їх.

- Але це кохання нажаль ти не зможеш знайти зі мною, - тихо промовила вона, опускаючи голову і розглядаючи темний пісок. - Мені справді дуже шкода, але я не та людина, яка зможе вилікувати твої рани. - дівчина на хвилину прикрила очі  щоб зібратися з силами та сказати всю правду другу. - Насправді мені дуже шкода. Моє серце зайняте... Я не хотіла щоб так вийшло... Зараз все скидається на те, що я використала тебе, але я справді не хотіла. Я думала що в шлюбі з тобою мені нарешті вдасться забути його і щиро тебе полюбити, але після сьогоднішних подій я зрозуміла що не зможу так просто відмовитися від нього і викорчувати кохання. Сьогодні я зрозуміла одне: любов до нього дає мені сил. Якби її не було ... Якби його не було... - Меган повільно покачала головою - Мене б просто не було.

  І тепер я розумію що хочу бути з ним попри все... І... мені шкода що довелося пожертвувати стількома життями щоб я це зрозуміла. - вона перевала погляд на Майкла, який знову спрямував погляд кудись углиб ночі. - Ти нічого не скажеш?

- А що казати? Якщо ти очікуєш що я буду тебе звинувачувати в усьому що сталося, то цього не буде. Хоч те, що ти розповіла й залишило після себе неприємний осад, але я щиро сподіваюся що ти будеш щаслива з Блейком. - ці слова повністю ошарашили дівчину. Звідки він дізнався? Вона ж цього не говорила.