Розділ 17

- Ви рідні Блейка Вайта?

- Так. Як його стан? - запитала Карен і Меган відчувала її переживаня. Вона й сама очікувало що скаже лікар. Очікувала так, що всередині була якась порожнеча. "Боже, будь ласка нехай з ним все буде добре, нехай з ним все буде добре, будь ласка" - повторювала дівчина про себе.

- Куля пройшла не на виліт, а залишилася в середині. Тому, як раніше він отримав травму спини, вилучати її дуже резиковано. Він оже залишитися паралізовани на все життя. Зважаючи на це, ми не вилучили її. Деякий час він може не відчувати кінцівок, але з часом проводячи фізіо-терапію, його стан відновиться. Щоб він не погіршувався, йому не можна взагалі займатися фізичними навантаженнями і потрібно постійно пити ліки. Рецепт я випишу. - відповів лікар знявши перчатки.

- А як його стан зараз? - запитала Меган. Вона боялася одного. Дуже сильно боялася і лікар підтвердив її страх:

- Зараз його стан стабільний і десь за три години ми переведемо його в палату. - сказав він і пішов а Карен знову почала задихатися в сльозах. Вона затиснула рот долоньою і беззвучно плакала. Меган допомогла їй сісти на стілець і присіла навпочіпки біля неї.

- Все буде добре. - сказала вона - Чуєш? Все буде добре. Блейк живий і обов'язково прийде до тями. Тобі треба відпочити. Не думаю що він буде радий бачити тебе в такому стані. Давай я орендую тобі палату і ти там відпочинеш.

Карен здається вирішила прислухатися до її слів тому що прибрала долоню і почала поспіхом витирати вологе обличчя, по якому досі котилися сльози хоча жінка з усіх сил намагалася побороти їх. Вона кивнула, даючи зрозуміти що згодна.

Меган піднялася в кабінет головного лікаря і заплативши йому певну сумму, вже за кілька хвилин повела Карен в VIP-палату. Жінка лягла на ліжко і коли Меган накрила її ковдрою, провалилася в сон.

Дівчина вже збиралася виходити з палати, але зупинилася, почувши вібрацію в кишені куртки Карен. Тихенько діставши її, вона відповіла на дзвінок.

- Ало, пані Карен, в мене виникли важливі справи, які я не можу відкласти. Можете будь ласка приїхати додому та посидіти з Стівеном? - почувся жіночий голос, скоріш за все жінка була похилого віку.

- Доброго дня, я подруга Карен. Вона зараз відпочиває, а про кого ви говорите?

- Ой вибачте, а як ваше ім'я?

- Мене звуть Меган Браун, я дівчина Блейка.

- Пані Меган, то можна сказати ви тітка Стівена?

- Вибачте кого? - не зрозуміла дівчина.

- Ну сина пані Карен.

Ця інформація здивувала Меган. Вона навіть не знала що в сестри Блейка є син. Після того, як Блейк покинув її, вона не цікавилася його сім'єю хоча кілька разів перетиналася з його батьком. Проте, здається не було часу поринати в думки. Зі слів напевно няні, було зрозуміло що вона не може залишитися з дитиною, але Карен теж не може. По-перше, вона занадто сильою переживає за брата. По-друге, їй зараз треба відпочити і по-третє, щось підказувала дівчині що Карен зараз краще не показуватися в такому стані сину.

- У вас є можливість привезти Стівена за адресою яку я скину? - врешті-решт відгукнулася вона - Дорога забере не дуже багато часу. Десь хвилин десять на таксі.

- Так, зможу. - трішки подумавши відповіла няня.

- Тоді я вам зараз відправлю адресу. І не лякайтеся що це лікарня. У нас просто тут деякі справи. - попередила жінку Меган, відключилася і відправила адресу лікарні разом з поверхом, на якому вона знаходилася, в які зараз знаходилася. І якщо чесно, вона взагалі незнала скільки ще часу їй доведеться пробути тут. Дівчина видихнула, намагаючись заспокоїтися, поклала телефон Карен на місце і вийшла в коридор.

За кілька хвилин в коридорі з'явилася Арія з Джослін.

- Меган! - викрикнула перша і вони підбігли до дівчини, яка також звелася на ноги. Дівчата кинулися її обіймати. - Ти точно впорядку?

- Так, зі мною все добре. - відповіла Меган і вони разом сіли на стільчики.

- Розкажи нам все. - сказала Джослін і Меган не маючи бажання, все ж почала розказувати.

Її розповідь закінчилася за хвилин п'ять і подруги були в шоці.

- Тобто з ним зараз все добре? - з недовірою запитала Джослін.

- Так.

- А з тобою точно все добре? - запитала Арія, але Меган не встигла відповісти бо в коридорі почулися кроки. Дівчата обернулися на звук і побачили біляву жіночку похилого віку, яка вела за руку хлопчика років п'яти. 

 Меган відразу підвелася і пішли в їх бік.

- Доброго дня, це я з вами говорила по телефону. - повідомила дівчина, а потім присіла навпочепки перед хлопчиком і протягнула руку - Привіт, мене звуть Меган, станемо друзями?

 Хлопчик невпевнено подивився на неї, а потім перевів погляд на свою няню.

- Привітайся, Стівена, ця тітка хороша. Я залишу тебе з нею ненадовго, гаразд? 

- Добре. - хлопчик повернув свою увагу на Меган і потиснув їй руку - Привіт, я Стівен, пограємо?

- Так, звісно. - дівчина підвелася і звернулася до його няні: - Можете покластися на мене, я пригляну за Стівеном.

- Дуже вам дякую, сподіваюся це не принесе вам багато клопоту. Стівен взагалі спокійний, але часом він буває гіперактивним.

- Нічого, я впораюся. Можете йти.

- Добре, ще раз дякую вам. - жінка поклала руку на голову хлопчику - Я скоро повернуся, слухайся тітку.

- Добре, - Стівен обійняв няню і так пішла.

- Ну що, ходімо? - Меган взяла його за руку і лише зараз помітила здивування на обличчях подруг, яку тепер стояли за кілька метрів від них. Дівчина вирішила почати з того, щоб познайомити Стівена зі своїми подругами. Вона підійшла до них і звернулася до подруг: 

- Це Стівен - син Карен. Його няня має невідкладні справи і я вирішила що ми зможемо приглянути за ним. Це ж так?

- Зві-і-існо, - обличчя Арія освітила широка посмішка. Вона присіла навпочіпки і також протягнула руку хлопчику - Привіт, я Арія, а ти Стівен, так?

- Так, - хлопчик потиснув дівчині руку і подивився на Джослін, яка залишилася стояти, але помітивши що він звернув на неї увагу також присіла - А ти хто?