Розділ 9

- Зібрання закінчено. - сказала Меган, закривши папку з документами. - Можете бути вільні.

 Минуло 5 років з того дня. Весь цей час дівчина не перетиналася з Блейком, немала від нього новин, та й не хотіла цього. Їй знадобився місяць щоб прийти в норму. На такий довгий період реабілітації вплинула ще смерть її батька. Тому щоб відволіктися вона відкрила компанію, а також стала до справ мафії замість батька. Так як в нього не було сина, всім захотіла керувати Меган, і їй довелося сильно постаратися заради цього.Вона вже не була тією наївною дівчинкою яка не хоче нікому шкодити. Тепер  вона стала сильною, владною та сміливою жінкою яка досягає своєї мети попри будь які складнощі. Також, в неї з'явився новий друг, Френк Вілсон. Він допоміг відкрити компанію та став партнером. Проте зараз в нього проблеми з фінансами і він думає над тим, щоб продати свою частину акцій.

- Меган, ти в порядку? - запитав Френк, відвернувши увагу від документів.

- Так... Так, я просто задумалася. - прийшла до тями дівчина. - Ти щось говорив?

- Так, я говорив що все ж вирішив продати свої акції.

-Ні, хіба інакше не можна? Як я буду керувати компанією без тебе? Ми ж з самого початку приймали разом всі рішення. - засмутилася Меган.

 Френк відклав папери, підійшов до неї й поклав руки на її плечі.

- Я впевнений що ти обов'язково з усім упораєшся. Ти сильно змінилася з нашої першої зустрічі, тому я впевнений що ти знайдеш відразу спільну мову з новим партнером. Не засмучуйся. - намагався він розвеселити дівчину.

- Гаразд, а покупець вже знайшовся?

- Так, я зараз веду переговори.

- Ти точно впевнений?

- Меган!

- Гаразд,гаразд. - вона взяла папери й ховаючи посмішку поспішила вийти з кабінету.

- Пф, - усміхнувся Френк, повертаючись до своїй документів.

 Меган зайшла до свого кабінету й впала в крісло. "Без Френка буде сумно" подумала вона, та її роздуми перервав телефоний дзвінок від Арії.

- Привіт! Невже ти навіть на свій день народження працюєш? - пролунав невдоволений голос, коли дівчина підняла слухавку. - Негайно виходь, я чекаю тебе через 5 хвилин в кафе біля компанії.

- Гаразд вже йду. - втомлено відповіла вона й почала збиратися.

 Як і сказала Арія, Меган була в потрібно кафе за 5 хвилин. Побачивши подругу, вона підійшла та сіла за її столик.

- Я повірити тобі не можу, Меган. Працювати в своє день народження, фантастика якась.- продовжувала висловлювати своє невдоволення Арія. - Ти днями й ночами працюєш, хібатак можна?

- Я розумію що ти хвилюєшся за мене, але не треба, я люблю свою роботу.  - намагалася заспокоїти подругу, Меган.

- Слухай, я розумяю що ти так відволікаєшся від проблем але хіба не можна відволікатися, розважаючись? - тон голоса Арії, посерйознішав.

- Не говори дурниць, я не намагаюся відволіктися. До того ж, мені немає від чого відволікатися.

- Правда? Тобто тебе більше не хвилює Блейк? Ти нічого до нього не відчуваєш?

- Я думала ми ще 5 років тому закрили цю тему. Але якщо тебе це заспокоїть то так я більше до нього нічого не відчуваю і він мене не хвилює. - але навіть Меган, не могла сказати правда це чи ні. Вона не хотіла до нього щось відчувати, тому з усіх сил, намагалася протистояти своїм почуттям. І здається в неї це виходило.

- Гаразд, я вірю - сказала Арія, проте її тон голосу свідчив про зворотнє.  - Я тебе сюди покликала не для сварок. Якщо ти не хочеш пишного свята, я вирішила що ми відсвяткуємо тут.

- Тільки не це, - втомлено відкинулася на спинку крісла Меган.

- Ти ж не хочеш засмутити мене? - жалібно запитала подруга.

- Не хочу. Гаразд, що то там в тебе?

 Арія повесилішала й підняла руку кличучи офіціанта. Той відразу ж підійшов, тримаючи кекс з запаленою свічкою. Залишивши його на їхньому столику він повернувся на своє місце.

- Загадуй бажання, - сказала подруга, підсуваючи ближче до дівчини кекс.

 Меган заплющила очі й задула свічку, Арія радісно поплескала в долоні й дістала з сумочки пакунок.

- Тепер черга подарунків, - сказала вона, віддаючи пакунок дівчині. 

Меган зняла зелену блискучу фольгу й виявила, що Арія подарувала їй фото в рамці, на якому були зображені воний Френк, в день відкриття компанії.

- Завтра вашій компанії буде три роки, тому я вирішила подарувати один подарунок на два свята. - повідомила дівчина.

- Дякую тобі, але не забувай це й твоя компанія. Ти теж доклала чимало зусиль для її створення, можливо ти все ж приєднаєшся до керівництва? 

- Ні, я ще три роки тому сказала що робота з документами це не моє, і хоч я маю освіту адвоката, я хочу займатися справою яка мені до душі. 

- Як знаєш, але за подарунок я справді тобі дуже вдячна. Сподіваюся ти хоча б прийдеш на завтрішню вечірку в честь компанії?

- Звісно, я ніколи не пропускаю вечірки. Доречі, сьогодні мої батьки запрошують тебе на вечерю.

- Можна я не прийду? - намагалася відмовитися Меган. - Не люблю такі заходи.

- Ні, вибач але якщо ти не прийдеш вони мене з'їдять, замість вечері. - дівчата посміялися.

- Гаразд-гаразд, я буду.

- Чудово, час та місце я тобі потім відправлю.

- Добре, вибач я маю зараз повертатися до компанії. - сказала дівчина, поглянувши на годинник.

- Бувай.

 Меган зайшла до кабінету, сіла в крісло, поставила подароване фото на стіл й задумливо подивилася на нього. Їй складно було відкрити цю компанію і те, що вона зустріла Френка, справжнє чудо, без нього в неї нічого б не вийшло.

 В двері постукали.

- Заходьте! - відповіла дівчина.

 Це був Френк.

- Я говорив з покупцем. - повідомив він.

- І що він сказав?

- Сьогодні увечері він прилітає в місто, тому я вирішив запросити завтра його на вечірку й підписати документи на передачу акцій.

- Так швидко? - здивувалася Меган.

- Я не бачу сенсу тягнути. Є якісь проблеми?