Розділ 8

 Блейк розлючено підійшов до канапи й пнув її ногою. 

— Як вона могла піти? Та ще й тоді, коли так небезпечно для неї! Невідомо де ходить той Лукас, чорти б його побрали! - пролунав дзвінок в двері - Вона не зрозуміла мене?

 Хлопець попрямував до дверей, як раптом їх видалили кілька чоловіків в чорному, та увірвалися в квартиру, за ними зайшло ще десятеро. Блейк швидко витягнув пістолет з-за поясу і направив на чоловіків, та один з них виявився спритнішим і вибив пістолет у нього з рук. Хлопець не розгубився й вдаривши нападника, успішно повалив його додолу. Інші чоловіки відреагували швидко й також втрутилися в бійку. Блейк мав доволі гарні бойові навички та кількість людей переважала, тому вони змогли здолати його. 

 Прокинувшись на підлозі, в нього боліло все тіло й все лице було в крові. Зумівши доповзти до столика на якому лежав телефон, він зателефонував своєму другу Тео.

— Пане Блейк, де ви зникли?

— Я в своїй квартирі. - прозрепів хлопець виплюнувши кров.

— Що з вами? Ви в порядку?

— Приїжджай, мені потрібна твоя поміч.

 Через 10 хвилин Тел був у дверях.

— Що тут сталося? Блейк, хто з тобою це зробив? - занепокоївся він.

— Не важливо, перевірте по записам камер куди пішла Меган.

— Хто? Меган? Ти... ти ж говориш не про Меган Браун?

— Саме про неї й говорю. Виконуй мій наказ.

— Як забажаєте пане Блейку. - роздратовано кинув Тео виходячи з квартири.

 Блейк ледве пересуваючись зумів добратися до ванної кімнати, вмившись та поглянувши в дзеркало, він помітив що його брова розбита а на обличчі кілька синців. На білій футболці з'явилося червоне п'ятно, знявши її, хлопець застогнав з болю, його рана знову відкрилася. Нашвидкуруч зробивши перев'язку він знову попрямував до вітальні, там вже сидів Тео.

— Ти знайшов те що я просив? 

— Звісно пане, ось адреса - відповів хлопець подаючи Блейку папірець з адресою.

— Їдемо туди негайно. 

— Ти їдеш в такому стані? Давай краще я відвезу, тобі краще не сідати так за кермо.

 Допомігши Блейку дійти до машини, вони рушили. 

— Заїхати до аптеки? - запропонував Тео.

— Ні, не треба. Можеш пришвидшитися? 

 Дібравшись до будинку Арії, за підтримки Тео, Блейк вийшов з машини й обпершись на стіну біля дверей. натиснув на дзвінок.

— Я відчиню, - пролунав голос Меган з будинку.

 За мить, двері відченилися, і вона постала перед. Щойно його побачивши, дівчина відразу спробувала зачинити двері, та хлопець поклавши руку, затримав їх. Обпираючись цією рукою на двері, в нього підкосилися ноги але дівчина допомогла йому втримати на ногах.

- Що з тобою сталося? - запитала Меган, шокована виглядом Блейка.

- Нічого важливого. Збирайся ми йдемо звідси.

- Ти можеш йти куди завгодно але я залишаюся тут.

- Меган хто прийшов? - в дверях з'явилася Арія. Побачивши її, в очах Тео спалахнули іскри. 

- Вже ніхто. Блейк, тобі краще поїхати в лікарню та оглянутися. - швидко хотіла закрити тему Меган

- Блейк? Це той самий Блейк Вайт? - здивувалася її подруга - Я теж вважаю що тобі краще піти.

- Я нікуди не піду, поки не поговорю з Меган - стояв на своєму хлопець.

- Як знаєш, Аріє ходімо в дім. - дівчина обернулася, взяла її за руку, завела в дім і закрила двері.

- Меган, що ти робиш? Нащо ти їх залишила на дворі? Вночі там доволі прохолодно. - запитала Арія.

- Він заслужив, почекає і підить. Й взагалі чому ти так різко стала піклуватися про нього?

- Про що ти взагалі? Ніпрокого я не піклуюся. Ти маєш рацію, він заслужив але з ним був ще хтось, хіба його не жаль? - виправдовулася дівчина.

- Я ж кажу, нічого не станеться. Досить, вже пізно, час спати. Добраніч - сказала розлючено Меган, зайшовши в кімнату й голосно грюкнувши дверима, а здивована поведінкою подруги, Арія, так і залишилася стояти посеред коридору.

 Меган все ніяк не могла зрозуміти чому Блейк прийшов до неї? Чого він хоче? Навіщо переслідує її, якщо має дівчину? 

- Досить вже думати про нього! - раптом сказала вона собі та впала на ліжко.

 Годинник показував другу ночі, а дівчина вкотре перекрутившись на ліжку, ніяк не могла заснути. Вона лягла й розплющила очі, "Певно Блейк вже поїхав" промайнуло в її голові. Підійшовши до вікна, дівчина визирнула на подвір'я. Хлопець досі сидів під її вікном, Тео ніде не було, як й машини на якій вони приїхали певно Блейк наказав йому їхати додому. 

 Дівчина спустилася до вхідних дверей й тихо прочинила їх. Вона підійшла до лавки на якій спав хлопець, їй стало його дуже жаль, тому вона вирішила розбудити його.

- Блейк, прокидайся - прошепотіла Меган торсаючи його за плече.

 Він прокинувся й підняв на неї погляд.

- Меган, дозволь все пояснити. - він зробив спробу звестися на ноги та через безсилля впав на місце. Намагаючись йому допомогти долоння дівчини торкнулася його чола.

- Ти ж гориш, тобі негайно треба в лікарню. - сказала вона тримаючи долоню на його чолі. - Хоча дай вгадаю, ти не хочеш туди їхати.

- А ти все краще й краще мене пізнаєш Мегі.

- Тоді хоча б зайди в дім я спробую збити температура.

 Дівчина допомогла йому звестися на ноги й закинувши його руку собі на плече, допомогла зайти до будинку. Вони тихенько прокралися до її кімнати й посадивши Блейка на ліжко, вона кинулася до ванної, в пошуках аптечки. Знайшовши її та посудину, вона набрала в неї води й пішла до кімнати.

Увійшовши, дівчина, побачила що хлопець, лігши на ліжко, заснув. Вона підійшла,тихонько відкрила аптечку, взяла рушник, занурила в посудину, й викрутивши зайву воду поклала йому на чоло. Блейк, взяв її за руку:

- Дозволь мені все поянити. Вислухай мене, Мегі. - пробурмотів він увісні.

 Меган, вивільнивши свою руку з його, спустилася на кухню й взявши з морозилки лід, вже збиралася повертатися назад, як раптом хтось увімкнув світло.