Розділ 7

  Мить поцілунку була неймовірна, Блейк віддав би все що завгодно лише б вона була вічною. Але Меган раптом відштовхнула його:

-Я... я не знаю що роблю... Так не має бути - говорила вона повернувшись до нього спиною.

-Все добре, в цьому немає нічого поганого - підійшов до неї, хлопець повернув її обличчям до себе - Чуєш? Я тебе дуже сильно кохаю. Йди сюди.

   Він пригорнув її до себе, мить повагавшись дівчина також його обійняла.

-Я дуже злякалася що з тобою щось трапиться.

-Зі мною все добре.

-Я б не був такий упевнений, - до них наближався Лукас з пістолетом. Блейк повернувся до нього і закрив собою Меган.

-Хто з вас вбив мого батька? Хто посмів це зробити? - закричав хлопець.

-Це зробив я, - сказав Блейк.

-Що ти робиш? - прошепотів дівчина - Ні... Ні.

-Заспокойся, все буде добре - повернувшись до неї й погладивши волосся сказав він.

-Нічого не буде добре.

-Просто довірся мені.

-Що за любовна драма? Може вже зосередитися на справі. Тобто ти Вайт, вбив мого батька? Тоді думаю ти знаєш що за це, тобі доведеться розплатитися життям. Але спочатку... Важливе питання. Мегі, зараз ти маєш обрати чиюсь сторону або мене, свого друга дитинства, або свого ворога. Час йде, тому роби вибір швидше. - Меган не зрушила з місця - Тобто ти обираєш його? Гаразд, після нього буде твоя черга розплати, в мене повно часу.

-Сховайся в будинку, швидко! - сказав Блейк.

-А ти?

-Я впораюся обіцяю. Ти ж не думаєш що після того як ти мене поцілувала, я збираюся померти в мене ще багато планів. - намагався розрадити її хлопець.

   Дівчина, насторожено дивлячись на Лукаса почала помалу заходи в дім.

-Ну що ж, почнемо? Тобі треба розплатитися за кров мого батька але мені буде не достатньо якщо ти просто помреш, тому ти помреш не від зброї я тебе буду бити доти, доки ти не випустиш свій останній видих.

-Ти настільки в собі впевнений? Тоді покажи мені на що ти здатен.

   Лукас відкинув пістолет вбік і накинувся на Блейка, вдаривши його в обличчя вони впали. Хлопці почали качатися по землі, б'ючи одне одного. Меган спостеріла за цим з вікна і молилася щоб з Блейком все було добре, вона не хотіла знову переживати втрату дорогої людини, дотого ж коли тільки-но її знайшла. Поки що Лукас програвав, тому знову опинившись зверху він потягнувся до зброї:

-Так не чесно, - прошипів Блейк знову опинившись зверху.

-Все буде чесно.

   Лукас знову був зверху і почав душити Блейка, його обличчя почало синіти він вже не міг дихати і з останніх сил намагався дотягтися до зброї. Ось вже відчував її пальцями, ще трішки він підсунув її, взяв руки і вистрелив в Лукаса. Його хватка послабилася і він впав на землю:

-Блейк! - закричала Меган біжучи до хлопця. Він повернувся на живіт і як не старався не міг вдихнути повітря, від цього вже почав загрібати пальцями землю але нічого не виходило. До нього підбігла дівчина, побачивши що відбувається її охопив неймовірний страх. Сівши на землю, вона поклала голову Блейка собі на коліна:

-Дивись на мене, все добре, заспокойся повторюй за мною. Вдих... - вона глибоко вдихнула намагаючись зберігати спокій - Видих. Давай, будь ласка. Вдих... Видих.

   Вона взяла його руку в свою:

-Будь ласка, ти обіцяв мені... - Меган однаєї рукою стискала руку хлопця, а іншою гладила його по голові. - Будь ласка дихай.

   Блейк зробив ще одне зусилля і в нього вийшло, його легені наповнилися свіжим повітрям, він знову міг дихати. Прийшовши в норму хлопець сів на землю поруч з дівчиною і обійняв її:

-Я б не зміг жити без тебе, ти єдина хто дає мені силу надалі боротися. Я не можу описати словами наскільки сильно кохаю тебе.

-Я знаю, тому що теж тебе кохаю.

-Я цього не заслуговую, на тлі тебе я найгірша людина в світі. 

Меган вивільнилася з обіймів і подивилася на нього:

-Ти найкраща людина яку я знаю і ти вже безліч разів доводив що вартий мого кохання, здається саме через це я тебе покохала. - сказала вона поклавши руки йому на плечі - За те що ти не нашкодив мені, за твою доброту, захист. І за щось божевільне в тобі.

   Вони засміялися й знову обійнялися:

-Ти робиш мене кращим, - сказав Блейк.

-Я думаю ти завжди був таким але ніхто цього не бачив. Підемо вже?

-Ходімо - він встав і подав Меган руку.

   Підійшовши до машини хлопець відчинив дверцята для дівчини, вона сіла в машину. Зачинивши дверцята Блейк сів на місце водія.

-Стій, в тебе кров. - зауважила дівчина.

-Дрібниці.

-Ні, це не дрібниці, треба перев'язати рану, - вона відкрила бардачок і дістала бинти - Підніми футболку я огляну.

   Хлопець підняв футболку і Меган побачила що біля рани з'явилося багато крові, більше ніж минулого разу.

-Треба поїхати в лікарню, - сказала вона.

-Ні, можна без цього.

-А що як станеться зараження? Треба продезинфікувати рану.

-Тоді зроби сама.

-Але ж я не лікар.

-Будь ласка.

-Добре. - вона взяла воду, Блейк відірвав шматок своєї футболки й віддав дівчині. Намочивши його вона стала омивати рану хлопця потім продезинфікувала й перев'язала. - Ти впорядку? 

-Так все добре.

-Куди поїдемо?

-Спочатку заїдемо в мою квартиру, приймемо душ і переодягнемося.

-Але мої речі...

-Я сказав Тео купити тобі деякі речі.

-Добре, тоді їдемо.

   Хлопець завів авто і вони рушили. Минуло вже п'ять хвилин але вони й словом не перекинулися. Блейк зосередився на дорозі, а Меган дивилася у вікно, її рука лежала біля його руки, і він помітивши це, взяв її в свою:

-Що буде далі? - запитала дівчина.

-Незнаю, хіба так не хвилююче? 

-Незнаю. Ще довго їхати?

-Ми майже на місці.

   І справді за кілька хвилин їхна машина зупинилася перед одним з хмарочосів. Зайшовши в ліфт хлопець натиснув кнопку з цифрою 7. Вони піднялися на сьомий поверх, вийшовши з ліфту Блейк взяв її за руку і повів за собою до одних з темних дверей під номером 125. Відченив їх і жестом запросив дівчину до середини.