Розділ 6

- Що? Кохати ворога? Ні, цього точно не має бути. Але... якщо це правда?

-Та годі вже! - пролунав в її голові голос. - Ти не можеш його кохати! Негайно припини цю маячню.

   Настав ранок. Блейк прокинувшись від сонячних променів, розплющив очі і не відразу зрозумів де знаходиться. Раптом в нього перед очима пролетів вчорашній день. 

   Вранці написавши Меган записку, він поїхав в місто щоб зібрати докази того, що дівчині не варто довіряти Лукасу. Виїхавши на шосе, його зупинила поліція для перевірки документів. Хлопець вийшов з машини і його хтось вдарив ззаду, втрачаючи свідомість він побачив Лукаса. Потім кілька моментів коли він приходив до свідомості... Перед очима постала Меган... Меган? Вона тут була чи то був просто сон? Він повернув голову і побачив її. 

   Дівчина була спала поруч. Він почав розглядати її обличчя яке ледь виднілося за пасмами довгого білявого волосся що спадало на плечі. Він трохи підняв свою голову і піднусувся ближче. Настільки близько що міг відчути її подих. Біль рани дав про себе знати, закривши очі перед Блейком виринув образ Меган. Дівчина, сяючи широкою посмішкою, бігла в бік лісу розвиваючи блакитну сукню на вітрі. Хлопець йшов за нею і схопив шаль, що летіла у повітрі. Вони зайшли до лісу але хлопець більше її не бачив, почав розглядатися серед дерев, між яких залунав її сміх. 

   Меган прокинулася від болю в нозі. Цей нестерпний біль мучив її вже цілу добу і вона не могла нічого з цим вдіяти. Дівчина сіла на підлозі і потягнулася, все тіло боліло. Певно не треба було так засинати. Вона глянула на Блейка, той спав. Меган тихенько підвелася і наблизилася до нього, торкнулася чола перевіряючи чи нема жару. Ні, все було в порядку. Вона вже відводила руку як та раптом потягнулася до волосся хлопця. На мить рука затрималася, вагаючись та вже за секунду її тонкі довгі пальці, поринули в ті м'які чорняві пасма. Враз дівчину ніби громова вдарило. Що вона робить? Та що коїться? Вона забрала руку з волосся Блейка і, лише зараз помітивши дзеркало навпроти ліжка підійшла до нього. Подивилася на своє відображення, її щоки злегка налилися рум'янцем. Меган взяла залишки холодної води що вчора приніс Ендрю, і зливши собі на руки вмилася. Подивилася в дзеркало рум'янець досі не спадав. Вона подивилася на відображення Блейка у дзеркалі. Хлопець досі лежав на ліжку але... вже не спав. В дівчини округлилися очі, вона прикрила пальцями рота. Боже, а якщо він тоді не спав. Вона торкалася його волосся і.. і він знає про це. Та що це таке. Зараз ще подумаю що вона закохана в нього але вона насправді його не кохає. Раптом вона приречено видихнула. Її викрали, а вона зараз думає про якісь дурниці. Проте щоб не було недорозумінь з Блейком, вона має пояснити те, що зробила:

-Добрий ранок, - сказала вона, незнаючи як почати розмову - Ти в порядку?

-Так, все гаразд - спокійно відповів хлопець. Меган почала ще сильніше нервувати.

-Слухай, я... я просто перевіряла чи нема жару. - випалила вона, незнаю що ще сказати - Нічого іншого.

-Я не розумію про що ти кажеш. Я щойно прокинувся.

-А.. я... Нічого, просто давай забудемо це. - Дівчина обернулася спиною до Блейка, обперлася на непрацюючу раковину, заплющила очі і стисла губи. Чорт, вона облажалася зараз. Що вона верзла? Але хлопець сказав що не знає про що вона, значить він спав тоді і не знав що вона торкалася його волосся.

   Хлопець подивився на Меган, що стояла біля раковини. Потім перевів погляд на стелю і усміхнувся. Він зрозумів що вона закохується в нього але не хоче цього визнавати. Проте рано чи пізно їй доведеться, а поки хай розбереться в своїх почуттях. 

  Почулися кроки і замок, клацнувши відченився. Дівчина позадкувала до Блейка, пристально дивлячись на двері, хлопець став поруч. За хвилину в дверях з'явився Ендрю з тацею в руках,поставивши її на підлогу він вийшов. Блейк з Меган перезирнулася і вона наблизилася до таці. На ній стояло дві тарілки з супом, дві склянки воду і кілька шматочків хлібу. Вона взяла її і поставила на ліжко, сівши по обидва боки від їжі, вони подивилися одне на одного:

-Як думаєш її можна їсти - запитала дівчина - Може вони її отруїли.

-Ні, думаю з їжею все добре. Якби вони хотіли нас отруїти вже давно б це зробили. Та й вони не з ти х хто буде таємно труїти в підвалі якогось закинутого будинку.

-Тоді, почнемо. - сказала Меган взявши хліб і відчишчаючи від скоринки.

   Вони почали їсти та раптом:

-У мене є ідея! - прошепотів Блейк.

-Яка?

-Ми можемо втекти звідси. Треба щоб ти під якимось привітом вийшла звідси, а я тим часом очишчу шлях щоб ми могли спокійно вийти.

-Непогано, але я деякі нюанси. По-перше я не зможу йти, не кажучи вже щоб бігти з вивихненою ногою, а в тебе лише вчора відкрилася рана, як ти можеш знову встрявати в бійку?

-Твою ногу можна вправити, а зі мною нічого не станеться.

-Як ти можеш бути такий впевнений?

-Знаєш скільки разів я міг померти до цього часу? Але ні, я досі живий, сиджу тут.

-Але що якщо все ж з тобою щось станеться?

-Все буде добре, просто хоч раз довірся мені. Добре?

   Меган все намагалася швидко обміркувати. Вони нарешті зможуть вибратися звідси, бути вільними але що як щось піде не так? Що як з Блейком щось станеться? Вона не може цього допустити, проте ніхто не говорив що він не придумає нового плану. Можливо ще більш небезпечного.

-Добре я згодна, - випалила вона - але ти маєш обіцяти що з нами обома, все буде добре.

-Обіцяю. Давай вилікуємо твою ногу. - сказав хлопець, сівши навпочіпки - Буде боляче, готова?

-Готова. - дівчина закрила очі і стисла губи, приготувавшись.

   Блейк торкнувся її ноги, повернув, вона хруснула. Біль посилився, але вже через кілька секунд почав спадати:

-Все добре? - запитав хлопець.

-Так.

-Тоді починаймо. Ти придумала привіт?

-Здається так.

Меган встала, підійшла до дверей і постукала: