Розділ 4

Меган відштовхнула Блейка, та дала йому ляпаса:

-Що ти в біса собі дозволяєш? - ошелешено крикнула вона - Яке ти маєш право мене цілувати?

- Послухай я більше не хочу приховувати своїх почуттів, дай мені шанс довести що ми будемо разом щасливі.

- Який шанс? Що ти верзеш? - істерично кричала вона - Ми не можемо бути разом, ніяких ''нас'' не існує!

- Чому ти цього не хочеш?

- Бо я тебе не кохаю! Я кохаю іншого!

- І кого ж? - приглушеним голосом запитав хлопець.

- Того, хто був зі мною від самого дитинства, завжди мене захищав та підтримував! Я кохаю Лукаса.

- Як ти можеш кохати того типа? Ти нічого про нього навіть не знаєш!

- Єдине що я знаю, так це те що він кращий за тебе. Він ніколи мені не нашкодить.

- Невже після того всього що я тобі сказав, ти досі вирішив в те що я можу тобі нашкодити? - не вірячи власним вухам запитав Блейк.

- Так, тому що я не знаю в що мені вірити. Ти син ворога, чому я маю довіряти тобі і не довіряти людині яка зі мною була протягом всього життя?

- Якщо я зараз скажу тобі причину, ти ж мені не повіриш?

- Ні.

- Тоді я тобі принесу докази, - не відступав він - докази, які підтвердять те, що він не заслуговує твоєї довіри. 

- Гаразд - без вагань погодилася вона - Якщо ти принесеш справжні докази, то клянуся що я тобі повірю.

- Добре, дай мені лише 24 години. Ти будеш тут мене чекати всього 24 години, якщо за цей час я не принесу тобі доказів, то обіцяю тебе відпустити. Ти згодна?

- Згодна.

- Тоді завтра зранку я поїду, на наступний ранок повернуся. Проте сьогодні нам доведеться бути разом в цьому будинку.

- Вже пізно, я йду спати - сказала Меган відчинивши двері спальні - Добраніч.

- Добраніч, - усміхнувся Блейк лягаючи на дивані.

Прокинувшись наступного ранку, дівчина не відразу зрозуміла де знаходиться, але вже за кілька хвилин вона згадала вчорашню розмову. Її голова наповнилася різними припущеннями і думками. Які докази збирається привезти Блейк? Чому вона не має довіряти Лукасу? Розігравши всі думки вона вийшла зі спальні. У вітальні було порожньо, на столику Меган знайшла запису:

Я вирушив в дорогу, повернуся за 24 години. Будь ласка дочекайся мене. Нікуди не йди, це небезпечно.

                                        Блейк.

Дівчина обвела поглядом кімнату, і її уваги привернули двері які вчора були зачинені.Наблизившись, вона потягнулася до ручки, але враз відсмикнула руку:

-Що я роблю? - запитала вона себе і сіла в найближче крісло - Те що знаходиться в кімнаті, не моя справа.

Вона подивилася на столик збоку, де щось лежало:

-Якщо вже немає що робити, то хоч почитаю - подумала вона в голос, беручи до рук як виявилося книжку. Історія описана в ній, виявилася доволі захоплюючою, тому Меган навіть не помітила як минуло кілька годин.

Сонце почало потроху заходити, заливаючи кімнату червоним світлом. Раптом на стіні промайнув силует чоловіка. Дівчина подумала що можливо це повернувся Блейк, але якби то був він, то не став ходити довкола будинку. Вона встала з крісла, роззирнулася в пошуках того, чим можна було б захищатися. Її погляд зупинився на купці дров, що лежали біля каміна, дівчина взяла один з них і з острахом наблизилася до дверей. Ось вона вже взялася за ручку, тримаючи дрючок напоготові, враз в двері постукали. Дівчина підскочила від несподіванки але вже за хвилину почувся знайомий голос:

-Меган, відчини це я - дівчина відкрила двері і побачила прямо перед собою...

-Лукасе - скрикнула вона кинувши дрючок і обіймаючи хлопця - Що ти тут робиш? Звідки дізнався що я тут?

-Не має часу говорити, швидко ходімо звідси допоки нікого немає.

- Але... Я...

- Швидше Меган, він може в будь який момент прийти. Я намагаюся тебе захистити, ти не знаєш яка він погана людина.

   Меган була в шоці від почутого. Всі її думки заплуталися. Кому вона має вірити зараз? Хто каже правду? Врешті-решт вирішивши що краще довіряти другу, ніж ворогу вона сказала:

- Гаразд, я тільки речі зберу і можемо йти. Проходь.

Вона швидко зайшла в спальню, взяла сумку і поспіхом почала складати речі. Вийшовши вона не побачила Лукаса у вітальні, роззирнувшись вона побачила що двері які вона не могла відчинити, зараз прочинені. Меган наблизилася до них, відчинила та зайшла. 

  Кімнату освітлювало якесь мерехтливе світло, від стіни до стіни висіли мотузочки на яких були фото. Підійшовши ближче, вона придивилася до фото. На них була зображена вона сама. Вона подивилася на фото поруч, з усіх фото на неї дивилося її обличчя. В іншому кутку кімнати стояв Лукас, Меган підійшла до нього:

- Лукасе, що це? Як тобі вдалося відчинити кімнату?

- Швидко, йдемо звідси! - скомандував хлопець, потягнувши її за руку - Маємо йти допоки він не прийшов і не вбив нас.

- Чому? Що сталося?

- Меган він хоче тебе вбити! Невже ти не розумієш?

- Але я була з ним цілий день, чому він мене не вбив?

- Звідки мені знати, ти бачила що він псих який стежить за тобою.

- Він просто... Вчора він сказав що... - вона не могла підібрати слів. Як вона могла сказати хлопцю в якого закохана, про те що до неї має почуття інший хлопець? І не просто хлопець, а син ворога. Ні, вона не могла сказати правди.

- Сідай в машину, - сказав Лукас коли вони вийшли з будинку.

Меган слухняно сіла й вони рушили, проте її мучило питання:

- Ти знаєш як загинула моя мама? - несподівано навіть для самої себе запитала вона.

- Так, це був нещасний випадок. Ти теж це знаєш. - підозріло сказав хлопець - Звідки це зараз взялося?

- Блейк вчора сказав що...

- Боже Меган, отямся! Він тобі наговорив казок щоб ти залишилася з ним і він без проблем він віддати тебе тому з о бажає тебе вбити.

- Але... Це стосувалося смерті моєї мами.