6

Падав сніг. Маленьким кружечком під стелею горіла лампочка. В тримісній палаті пологового будинку лежала Настя. Їй було трохи за тридцять. Довге волосся зібране у хвіст, на правій руці красувалася обручка. «Заміжня», подумала жінка. В палаті, окрім самої Насті нікого. Порожньо. Порожні сусідні ліжка, шухлядки біля тих ліжок порожні, і в середині самої жінки було геть порожньо. Тихо. Мало б чутися дитяче сопіння. Жінка подивилася навколо в пошуках кювезу, але окрім ліжок і шухлядок нічого не було. І вона згадала… операційний стіл, метушня медсестер, скрегіт хірургічних інструментів.

Настя одразу вскочила на ноги, але нестерпний біль повалив її на підлогу. Вона схопилася за живіт і скрізь тоненьку лікарняну сорочинку,  намацала якесь ганчір‘я. Бинти. Пов‘язка з бинтів. Біль. І незрозумілим було, що боліло нестерпніше - серце чи пусте черево. Жіночим криком заповнились ліжка, шухлядки, сама палата. І то був геть не той крик, що віщує появу нового життя. Це був крик-панахида за нерозпочатим життям. Настя заплющила очі ніби намагаючись прокинутись від жахливого сну, але, як це іноді буває, знову і знову потрапляла в інший сон. Чи то був сон? Ні, це кадри Настіного життя, найкращі його епізоди, які жінкоподібна істота з риб‘ячим хвостом перекручувала на кіно жахів, ніби м‘ясо на фарш.

– Тягни її! Швидше, Назаре!

– Я не можу! Вона ніби вросла в неї. Господи, що відбувається?

– Відчепися, водяне стерво, – кричав Іван, – не сьогодні!

У рожевій воді розгорнулась справжня бійка.

– Вона ж потоне! – Назар майже плакав. Не лишилося ані сліду від того впевненого в собі, зухвалого юного чоловіка.

– Вона й так не на цьому світі, – прошепотів Іван.

На Настю чекав другий епізод, напевно, дівчина натрапила на русалку - ненажеру.

На Насті нове пальто і кросівки. Їй майже сорок, про це нагадують втомлений погляд та зморщечки в куточках губ, що з‘явились на ранок після невдалої спроби стати мамою. Настя підіймається сходами на сьомий поверх, бо ліфт ще не працює, забудовник боїться, що майстри, які роблять ремонти у квартирах, швидко зламають його. На сьомий поверх пішки - щоденний фітнес для Насті, вона все одно сидить весь день в офісі. За спиною з рюкзака стирчить лук-порей, а в руках жінки платіжки, Настя їх щойно дістала з поштової скриньки. Повільно піднімаючись по сходах, жінка передивляється суми в платіжках. Знову дуже багато за газ, опалювальний сезон розпочав підгризати бюджет. Настя діставшись свого поверху виймає з кишені пальта ключі та відкриває двері. В коридорі на шнурі з дизайнерською лампочкою, який вже рік прикрашав квартиру, висіло те, що нагадувало її чоловіка. Назар, який схуд на п‘ятнадцять кілограмів, який останнім часом встиг зневіритися у власних силах та силах лікарів, що обнадіювали його кожного безнадійного візиту, який лишився волосся будь де та майбутнього будь коли, але ще не лишився почуття власної гідності, який відчував тільки нестерпний біль та жалісливий погляд жінки, що колись кохала його, вісив на дроті без самісінького життя. Бовтаючись у вологих джинсах, він заглядав скляними очима на щойно прийдешню Настю, ніби питав, чому її так довго не було. А замість відповіді отримав дикий крик. Але він все одно його не почув. Вже не почув, і не почує більше ніколи. Настя заплющувала очі та відкривала їх, заплющувала та відкривала, кричала і кричала, допоки хрипи не змінили жіночий голос, … допоки вода не змінила хрипи. Настя почала захлинатися.

Настя тонула в рожевому морі, йшла на дно. Жах та солона вода душили ще юну дівчину. Її небесні очі, такі великі від великого жаху зникали під товщею води, ніби сині ягоди в рожевому желе. Іван бив її щосили по щоках, але дівчина верещала, не тямивши на якому вона світі. Переляканий до смерті Назар вже не звертав на русалку ніякої уваги, що відпливала так стрімко, ніби справжній крадій, який втікає з місця злочину.

Коли дівчина відчула повітря у своїх легенях, її істерика стихла, але той жах, що оселився в очах, лишився та лякав чоловіків навіть більше за крик. Щось змінилося і тепер ніколи не буде таким як було. Ніби той жах зайняв місце, що звільнилося, що раніше було зайняте щирою любов‘ю, і тепер не поступиться ним ніколи.