Розділ 1. Той

- Ну, та все ж добре. Припини, нервувати. Ми кохаємо один одного і ніщо не стане нам на заваді, - Марк вже не знає що казати.
- Лише ніщо, чи і ніхто? 
Він легко торкнувся моєї щоки, провів вказівним пальцем вниз, до підборіддя. Наші погляди зустрілися, і мені не сила було відвернути очей. Дивився так проникливо...ось те, що справді приворожує.

- Я...пробач. Ти знаєш, як я кохаю тебе, але я боюся за нас. 
- Ей, ти чого? Олексо, що з тобою? Ми зустрічаємося майже пів року. Піти до ЗАГСУ було спільним рішенням. Через місяць ми одружуємося!

Я усміхнулася. Ці пів року, мабуть, найщасливі у моєму житті. Я переїхала до Марка 2 місяці тому, тоді ми й переконалися, наскільки підходимо один одному, як дихаємо в унісон.

- Ходімо на міст Кохання, будь лаааасочка,- вмовила його. Я любила дивитися на річку. Вода - дивовижна стихія, наша річка не має стрімкої течії, але і вловити її не кожен зможе. Ми познайомилися з хлопцем саме тут.

Та і я мала свій прихисток біля річки, місце, яке лише моє... тут плакала, сміялася, скаржилася, а річка мене слухала...слухала, та відповідала. І ні, я не божевільна. Просто мудрі думки приходили в час усамітнення.

Ми стоїмо, наче заворожені, мовчки, час від часу поглядаючи один на одного. Я розумію, що Марк МІЙ, а я лише його.

В одну мить, мені стало некомфортно,  відчула щось знайоме та водночас бридке. Бридке для мене. Ці парфуми... Спогади, які повернули мене у події до зустрічі з Марком. Страшно...

- Ти справді думала, що я відпущу тебе, якщо дізнаюся, що збираєшся розписатися? Крихітко, рівно пів року. Зараз. Сідай у машину, - дихання тепле, він схилився над моїм вухом, ледь торкаючись його губами. Мене наче вдарило струмом, від його голосу волосся ставало дибки, наче 1000 ножів впиваються в шкіру. Я хочу кричати, бігти, від нашої ідилії й живого місця не залишилося! Паніка... Я знаю цей льодяний айсберг всередині. Все ж таки, я відчувала... Відчувала його! Чорт, тільки не це. Я дрижу. Ну чооому? Я не можу показувати страх, я не можу закричати, а ще я не можу не підкоритися, я не можу протестувати... Я не можу нічого...Він пам'ятав усе, а я дурепа, думала, що забув, що відпускає!