"Вad girl"

Ні, я не хворію на роздвоєння чи розтроєння особистості, просто кожного разу, коли я пробувала експериментувати зі своєю зовнішністю та характером, влипала в якусь історію, яка закінчувалася знайомством з хлопцем. В результаті він пропонував зустрічатися і щоразу я погоджувалася, вірніше мені не давали можливості подумати. Підсумок — маю трьох хлопців, які не знають про існування один одного.
Перший з ким звела мене доля це Ві, або повне ім'я Кім Техьон. Він дивний хлопець, але дуже милий. З ним я знайома з першого дня в новій школі, де вирішила будь-що бути відмінницею, тому мій зовнішній вигляд, ні чим не відрізнявся від зубрилки: хвостик, круглі не модного бренду окуляри з товстуватим склом, спідниця нижче коліна, і безформний светр, що приховує мою струнку фігуру. На ногах гольфи та туфлі які б у пору підійшли моїй бабусі.
Хлопцеві загрожував виліт зі школи за погані оцінки, і вчитель приставив мене як наставника. Якщо ви думаєте, що першого ж дня він прийняв це як належне? То помиляєтеся, мені довелося бігати за ним і вмовляти позайматися, на що він ніс якусь марення про місячних кроликів і братів інопланетян. А мені загрожувала догана та зняття балів за кожну погану оцінку хлопця. І ось вкотре бігаючи за ним, умовляючи, позайматися, я впала зі сходинок під ноги хлопця, розтягнувши зв'язки на нозі. Скло окулярів розлетілося в пил, гумка з волосся злізла, і вони розсипалися по плечах. Хлопець довго дивився на мене, але потім мовчки підняв мене на руки і відніс до медпункту. Чи від відчуття провини, чи так сказали йому його кролики. Він почав зі мною займатися і вже через місяць покращив свої оцінки, що порадувало вчителя і мене. І ось коли ми наздогнали всю шкільну програму та усунули всі прогалини у знаннях, я сказала що ми припиняємо заняття. Техьон замість відповіді поцілував мене і запропонував зустрічатися. Перебуваючи в шоці я дала згоду, прийшла до тями хотіла забрати свої слова, але Ві, не погоджувався на це.

З другим хлопцем ми познайомилися на андеграундній вечірці-концерті. Мені захотілося приміряти на себе роль "bad girl". Натягнувши шкіряні штани, топ, на верх розтягнуту майку. Вдягла на губу обманний прісінг, зробила зухвалий макіяж у темних тонах. Волосся зібрала в два хвости і начесала їх, зачіска а-ля «вибух на макаронній фабриці». На руках кільця та широкий ланцюг на шиї. Накинула шкіряну коротку куртку, зашнурувала високі шкіряні черевики.
На вечірці проводились конкурси між реперами. Один з них на вигляд був милий, одягнений як свег, але його реп це щось. Я кричала найбільше коли вибирали переможця, чим привернула його увагу.
Коли все закінчилося,  попрямувала до виходу, але якийсь п'яний хлопець схопив мене за руку і потягнув до туалету. Мені стало страшно подумати, що він задумав, намагалася вирватися,  відбитися від його руки. Несподівано перед нами виник Шуга, це саме той хлопець, за якого я голосувала. Побачивши на моєму обличчі тривогу, він попросив хама відпустити мене, на що отримав купу матів у свій бік і напрям, куди він повинен піти. З одного удару Шуга вирубав цього виродка і схопив мене за ту ж руку, потягнув на вихід з клубу. Посадивши мене на Ямаху, припарковану поряд із будинком, хлопець повіз мене до берега річки Хан. На водяній гладі, що трохи рябила, мерехтіли вогні вечірнього міста. Спершись на залізного коня хлопець обійняв мене з-за спини, притискаючи мене до свого тіла, посилаючись на те, що боїться, що я замерзну. Так ми простояли, проговоривши близько трьох годин, після чого Шуга розвернув мене до себе і поцілував. Потім хлопець поставив мене перед фактом, що відтепер я його дівчина і заперечення не приймаються. Причому він говорив це з таким поглядом, що я мимоволі задивившись, помахала головою на знак згоди.

З третім хлопцем мене звела доля в бутіку одного мега маркету. Ми мало не побилися через кепку модного бренду. Часом я вдаю з себе модницю, одягаюся за останнім писком моди і йду купувати речі з лімітованого випуску і ось ця кепка була одним з тих предметів одягу який я хотіла б бачити у своєму гардеробі, але нестерпний хлопець підняв її у себе над головою, дражнячи мене. Стрибаючи поряд і намагаючись відібрати, я почала падати на хлопця, і як наслідок, ми з ним опинилися на підлозі. Вірніше я зверху нього, але в мить ока хлопець перекинувся зі мною, я виявилася лежачою на підлозі, він дбайливо підтримував мою потилицю, оберігаючи від зіткнення з підлогою. Його обличчя було дуже близько. Очі, посмішка, ямочки на щоках. Я забула як дихати на якусь мить, малюючи собі вульгарні картинки. Як і інші Чанель не став питати мене, чи хочу я, чи можна? А просто почав цілувати. Його пухкі, ніжні губи викликали тремтіння по всьому тілу. Хлопець відсторонився від мене взявши кепку, яка валялася на підлозі і пішов до каси. Тихо матюкаючись, що хлопець зміг мене збити з пантилику, простим поцілунком, я попрямувала на вихід із бутика, та й загалом із магазину. Не мав бажання більше шопитися. Але при виході з магазинчика я натрапила на того ж хлопця:
— Це тобі! — хлопець простяг мені пакет із покупкою.
— Ти так за неї боровся і віддаси просто так? - не вірила я, що можна щось отримати даремно в цьому житті.
— Звичайно, недаремно. Ти будеш моєю дівчиною!
— А може, у мене є вже хлопець? — подумки пролетіло «два хлопці», але я не змогла цього озвучити.
— Де один там і два.— хлопець явно не повірив моїм словам, але з його філософії виходить де два там і три.
— Це не смішно.
— А я й не жартую. Тож я буду твоїм хлопцем.

Я розривалася на частини між трьома хлопцями, ледве встигаючи з одного побачення на інше. Я сподівалася припинити це все. Але вони так стали мені близькими, я не могла вибрати з ким залишитися. У кожного були свої плюси та мінуси.

— Міру?! — Міру?! — Муру?! — всі троє хлопців одночасно гукнули мене бачачи вперше справжньої: без окулярів, без широко светра, без косметики і пірсингу, без модних шмоток і туфель на високій шпилі. Перед ними стояла звичайна дівчина з легким макіяжем розпущеним довгим волоссям, у легкому сарафані. На ногах були звичайні мокасини.
— Всім привіт, слабо посміхнулася я помахавши хлопцям рукою.
— Ви хто?! — одночасно хлопці запитали одне одного і тут же відповіли — Я її хлопець! — за цим почалася тривала мовчанка, кожен дивився один на одного, вивчаючи і не розуміючи, що сталося, але в кінці їхні погляди зійшлися на мені.
— Я зібрала вас, щоб нарешті пояснити все. Жоден з вас не дав мені можливості подумати, чи готова я зустрічатися. Ти Чанель навіть не повірив моїм словам, прийнявши все за жарт. Я не можу вибрати когось одного, образивши інших, але хотілося б, щоб ви вирішили все мирно.
— Я думав, що ти жартуєш. — Чаньоль з певною гидливістю дивився на суперників. — У цій ситуації я не можу тверезо вирішувати, але не маю наміру далі продовжувати наші відносини. Ти повинна була мені все розповісти, тоді я не виглядав би дурнем перед цими клоунами.— Чаньоль пішов, скуйовджуючи волосся на голові, не звертаючи уваги на невдоволений ремствування хлопців, що залишилися.