Одного весняного ранку, коли перші промені сонця вперше торкнулися мокрих вулиць міста, Вона стояла на вершині старого містка,
спостерігаючи,як річка несе свої води вдаличінь, не зупиняючись, не вагаючись. Вона розмірковувала про своє життя, як раптом відчула дотик до свого плеча.
Він підійшов мов тінь серед світла, його погляд був спрямований на неї, він усміхнувся і це була не просто усмішка це була частинка нього. Усмішка яка змінила все навколо.
Місто яке здавалося на мить зупинилося коли вони стояли один навпроти одного наче частина однієї великої картини, яку писати їхні душі.
— можливо цей момент – це більше ніж просто зустріч – сказав він.
І вона відчула як його слова проникають крізь неї.
Вона не відповіла, лише простягнула руку і злегка доторкнулася до його пальців, наче підтверджуючи його слова.І у тому доторку було більше, ніж тисячі слів. Їхні серця билися в унісон, не розуміючи ще що це були перші прояви кохання.
Всі слова залишалися безмовними, але між ними виникла непохитна зв’язка. З того моменту він став частиною її світу — темноволосий, сильний і живий, як сама весна, яка приходила знову і знову.
#7028 в Любовні романи
#1654 в Короткий любовний роман
#937 в Молодіжна проза
Відредаговано: 05.07.2025