Вона,що несе вогонь і весну

У місті, де небо завжди дихало грозами, а вулиці жили музикою дощу, з’явилася Вона — жінка з очима, як кава, і волоссям кольору нічної хвилі. З її приходом весна переставала бути ніжною — вона ставала вибухом, пульсом землі, громом, що змушував серце битися швидше.
Вона йшла босоніж, залишаючи за собою аромати сандалу, кориці й вільної душі. Там, де вона ступала, розцвітали червоні орхідеї. Вона не шукала війни — але якщо хтось торкався її близьких, її голос ставав вогнем, а погляд — сталевим мечем.

Її називали Муза, Вогонь, Шторм. Вона сміялася, і той сміх змінював людей. Один художник почав писати портрети й намалював блискавку. Один мандрівник залишив усе, щоб йти слідом за її ароматом.

Вона не належала нікому. Але лишалася з тими, хто вірив у магію, і силу ніжності. Її не можна було зупинити — але можна було йти поруч, тримаючи її руку, мов весняний вітер: не втримати, але відчути в повній мірі.

Loboda Anastasia

Подобається

#6856 в Любовні романи
#1631 в Короткий любовний роман
#935 в Молодіжна проза

У тексті є: коханя, зміна, танець

Відредаговано: 05.07.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись