... а вона таки була чужою
невагомо обіймали крила
небеса дощами омивали
і земля стодзвонами тужила
їй було нестерпно без ілюзій
світ без мрій - холодний і гранітний
вона щиро прагнула до світла
там , де світло - м'яко , ніжно , щиро...
їй би крила заховати в одяг
щоб ніхто не бачив як літати
жити від роботи до роботи
і про шлях до казки забувати
їй би купувати свіжі фрукти
молоком домашнім лікуватись
а вона вплітала стрічку в крила
а вона польотів не лякалась...
Відредаговано: 15.09.2023