Вона . Знову.
Самота не гріх
... а вона ж також була живою
не зі сталі
мармуру
титану
надважких і витривалих сплавів
що не для людей
а для кайданів
її серце - оксамит і попіл
лиш на перший дотик -
одиноке
лиш на перший погляд -
непідступне
самота ж не гріх
броня для бою
їй би просто взяти й зупинитись
озирнутись
пригадати мрії
не долати шлях немов блаженна
не жаліти дні
що відлетіли
не лякатись більше запізнитись
не лякатись більше закохатись
щогодини - жити
жити
жити
дихати на повну
посміхатись
... а вона ж чомусь іще лякалась
хоч і зупинялась
і вагалась
в темряві нові шляхи шукала
почуттям відвертим відкривалась
все ж таки "холодне" на "привітне"
їй перемінити було важко
міць броні - не легкість оксамиту
крок в нове життя - то завжди страшно....
Відредаговано: 15.09.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
