Глава 4. До того, як з'явився він

До деяких людей наше життя довго йде непомітно.

Ми прокидаємося.

Кудись поспішаємо.

Знайомимося з іншими.

Будуємо плани.

Закохуємося не в тих.

Розчаровуємося.

І навіть не здогадуємося, що десь існує людина, яка одного дня змінить звичайний хід наших днів.

До їхньої зустрічі Ніколетта просто жила своїм життям,
Вона не сиділа біля вікна в очікуванні великого кохання.

Їй хотілося всього й одразу.

Жити.

Сміятися.

Гуляти допізна.

Кудись їхати без особливого плану.

Збирати моменти, які потім згадуватимуться роками.

Їй хотілося відчувати, що життя відбувається зараз, а не колись потім.

Звичайно, були симпатії.

Були люди, які здавалися важливими.

Були повідомлення, яких чекала.

Розмови, яким надавала більше значення, ніж вони насправді мали.

І моменти, коли здавалося:

можливо, ось воно.

А потім час минав.

Людина ставала чужою.

І те, що колись здавалося величезним, перетворювалося лише на спогад.

Так Ніколетта поступово почала розуміти одну річ.

Не кожна людина, яка приходить у твоє життя, повинна залишитися в ньому назавжди.

Дехто приходить, щоб навчити.

Дехто — щоб показати, чого ти більше ніколи не хочеш.

А дехто просто проходить поруч невелику частину дороги.

Тоді вона ще не знала, якою буде людина, яка затримається набагато довше.

Вона точно не уявляла собі їхнього знайомства як сцену з фільму.

Без музики на фоні.

Без уповільненого кадру.

Без внутрішнього голосу:

«Ось він».

Навпаки.

Найважливіші люди іноді входять у наше життя настільки звичайно, що спочатку ми навіть не звертаємо на це особливої уваги.

Звичайний день.

Звичайне місце.

Звичайна розмова.

І тільки через роки ти повертаєшся подумки назад і розумієш:

саме тоді все почалося.

До цього моменту залишалося зовсім небагато.

Ніколетта ще не знала його звичок.

Не знала, як він сміється.

Не знала, через що вони сваритимуться.

Не знала, скільки разів сумуватиме за ним.

Не знала, скільки буде між ними хорошого й складного.

Не знала, що одного дня вони матимуть свої жарти, свої спогади, свої поїздки й місця, які для інших нічого не означатимуть, а для них стануть особливими.

Вона просто жила.

А десь зовсім поруч жив він.

І їхні дві окремі історії повільно наближалися до однієї точки.

До першої зустрічі.