Він та вона + кохання.

Я знала ти прийдеш,

Зігрієш  мої руки

І скажеш: «Не було ніякої розлуки.»

Бо час так швидко біг,

Ти не встигав зробити

Усе, що обіцяв,

Щоб світ не обділити.

Увагою своєю

Ти ділишся , як сонце,

Хоч променем одним

Заглянь в моє віконце.

Зігрій і хай тепло

По крові моїй лине

І я розквітну знов,

І біль нас двох покине.

       ***

Я на плечі руки покладу,

В твої очі так уважно гляну,

На краю з тобою пропаду,

А байдужістю введу в оману.

Бо записана вже доля там,

Де тримають її Боги в себе,

Зустріч написали вони нам

Та говорять: «Не хвилюйся, не треба.

Ти живи, радій всьому, що є

Твої руки хай дарують ласку,

Дітям і коханому скажи,

Що би вірили в красиву казку.»

           ***

Там квітли вишні, але впали стіни,

Не дочекавшись нової весни.

Будинки, що в ту ніч горіли,

І мами плакали, і душі вознеслись.

Там  стріли ворога навкруг летіли,

Закрили небо, у вухах гуділи.

Я притулялась до стіни щокою

І закривалась зі страху рукою.

Ми вижили, я стомлена від жаху,

Зайшла у мій вцілілий  дім.

Не хай залишаться години непокою

І хвилювання, все у ночі тій.

       ***

Хочу бути з тобою,хочу бачити очі,

Які ніжно ласкають у зіркової ночі.

Я милуюсь тобою і стою на колінах.

Перед Богом в молитві, ми з тобою нарівні.

А Душа все шепоче: «Я так хочу до тебе,

Бо і світ, весь цей світ вже без тебе не треба.»

Тут ось дощ, в тебе сонце, така різна погода,

А на серці без тебе все негода й негода.

Ми пограли у вічність, ми пограли в розлуку,

Та відчули натомість оту вічну муку.

Ти чекаєш на мене, я чекаю на тебе,

А навкруг все шепоче, що  чекати не треба.

Бо пішли уже в вічність, наші дні, наші ночі

І ти плачеш також, через сірі очі.

      ***

У ромашки сонечко в середині,

Вся легка, торкається як котик.

Пелюстки під вітром коливаються,

Відчуваю найніжніший дотик.

Польові, та в парках, вздовж дороги,

Виживають навіть у вогні.

Вірю я, їх люблять навіть Боги

Й посміхаються при погляді однім.

І під вітром гнуться, ніби в танці,

Водночас вклоняються  усі

Зазвучить мелодія і в вальсі,

Затанцюють  сонечки мені.

              ***

Ти моє сонце,

Ти моя доля,

Тобою дихаю,

Бо я з тобою.

Та кожен ранок

Молюсь до неба,

Зустрітись хочу,

Важливо, треба.

Торкаюсь тіні,

Тебе немає

І тільки вітер

Листя гортає.

І де ж ти сонце?

Бо серце плаче.

Я хочу долю

Зовсім іначу.

   ***

Я хотіла прожити красиве життя,

Так хотіла я вийти із небуття.

Ось живу, щоби ви пишалися мною,

Але, щоб лишатись сама собою.

Я красиві ранки зустрічаю радо,

Тихій захід сонця, та і дощик з градом.

За своїх хвилююсь, хоч мовчу лиш плачу

І прошу у Бога усім їм удачу.

Засвітилась думка, як веселка в небі,

Я все так зробила, як було і треба.

І життя красиве, і рідня любима,

І лишусь я в серці, кому справді мила.