33 Влад

Макар постійно допитувався у мене про ту загадкову дівчину, з якою я ходив в кафе, а я не знав, що йому відповісти. Правду сказати я не міг, а брехати не хотів.

Мій молодший брат вирізнявся неабиякою впертість і відкараскатись від нього було дуже важко.

Я вирішив поспілкуватись і трохи пофліртуаати з кимось із дівчат в школі, щоб Макар це побачив.

Знаючи свого брата і те, яка у нього багата фантазія, я був впевнений у тому, що побачивши мене з якоюсь дівчиною, все інше він сам вигадає.

Розмовляючи з Маринкою Стельмах, я помітив, як Макар на нас витріщався. Схоже, що брат купився на мою маленьку хитрість і це було добре.

Хоч на деякий час він дасть мені спокій і перестане допитуватись про дівчину, яка мені сподобалась.

Поганим було те, що моє спілкування з Мариною помітила і Вікторія.

Судячи з виразу її обличчя і того, як вона спопеляла поглядом нас з Мариною, я зрозумів, що їй це не сподобалось.

Віка виглядала засмученою і невдоволеною, а потім і взагалі чомусь пішла додому.

Я бачив, що мій брат попхався проводити Віку зі школи додому.

Коли Макар повернувся назад, я хотів запитати у нього про те, що сталося з Вікою, але передумав.

Демонструвати Макару свою зацікавленість Вікою було поганою ідеєю, тому я і не став цього робити.

На одній із перерв я написав повідомлення для Віки і запитав, як вона почувається. Якщо раніше вона відповідала мені майже відразу, то цього разу було не так.

Я бачив, що Вікторія переглянула моє повідомлення, але не стала на нього відповідати.

Я періодично поглядав на телефон, з нетерпінням чекаючи на відповідь від Віки, але дівчина так мені і не написала.

Трясця! Та що ж таке сталося?! Чому Віка почала так дивно поводитись? Невже вона психанула і образилась на мене через моє спілкування з Маринкою?!

Дідько! Тільки цього мені не вистачало... І що мені тепер робити?

- Владе, ти чого такий сердитий? - Запитав Макар, сідаючи за парту поряд зі мною.

- Все добре, Макаре. Не зважай, - відповів я, важко зітхнувши.

- Не все добре... Я ж бачу, брате, - не здавався Макар.

- У мене просто розболілась голова, - відповів я.

- Капець... Що за день сьогодні такий? Спершу у Віки розболілась голова, в тепер і у тебе. Мабуть, якісь магнітні бурі. Сходи у шкільний медкабінет.

- Ще один урок залишився. Якось вже потерплю, - промовив я.

Мені було цікаво, чи у Віки, і справді, розболілась голова чи вона використала це, як привід піти додому.

Я знову написав для Віки і пояснив, чому я спілкувався з Мариною в школі і попросив її зустрітись зі мною сьогодні в парку.

У мого молодшого брата сьогодні було тренування, тому я знав, що він нам не завадить.

Через деякий час Віка відповіла. Вона написала, що згодна зустрітись зі мною.

Прочитавши повідомлення, я зрадів і видихнув з полегшенням. Схоже, що вона, і справді, образилась на мене через Маринку.

Коли закінчились уроки, Макар пішов на тренування, в я поспішив в парк на зустріч з Вікою