32 Віка

Вранці Макар, як завжди, чекав на мене біля входу в школу.

- Привіт, Віко! - Радісно промовив мажорик, побачивши мене.

- Привіт, - сказала я, старанно уникаючи обіймів Макара.

Коли ми увійшли до класу, я побачила, що Влад спілкувався з однією з наших однокласниць.

Я чудово розуміла, що не мала права ревнувати Влада, бо ми з ним не були парою, але все одно жахливо  ревнувала.

У мене виникло палке і непереборне бажання підійти до Маринки  і  добряче її штовхнути, щоб вона припинила фліртувати з Владом.

- А це вже цікаво... - Промовив Макар, дивлячись на свого брата.

- Що саме тобі цікаво? - Запитала я.

- Я знаю, Владу дуже подобається одна дівчина, але він нічого мені про неї розповідає. Схоже, що це  Маринка Стельмах. Поглянь, як вони мило спілкуються. Мій занудний брат навіть посміхається, - задоволено промовив Макар.

Після слів Макара у мене на мить потемніло в очах. Влад, і справді, посміхався, спілкуючись з Маринкою.

Дідько! Невже ця дівчина йому подобається? То от чому Влад жодного разу навіть не намагався мене  обійняти чи поцілувати.

Схоже, що Влад сприймав мене виключно, як друга, а не як дівчину. Чим ця клята Маринка краща за мене? Вона ж тупа, як пеньок. Про що з нею взагалі можна розмовляти?

Макар розповідав мені про щось, але я не слухала, бо всі мої думки крутилися довкола Влада  і Маринки.

Коли почався урок, Влад пішов на своє місце.

Я бачила, як ця бридка жаба, Маринка, цілий урок витріщалась на Влада і пускла йому бісики.

Поглянувши на Влада, я побачила, як він їй посміхнувся. Сьогоднішнє відкриття дуже мене вразило.

Виявилося, що у Влада вже була дівчина, що йому подобалась і це була не я.

Дідько! А я вже розмріялась, дурепа!  Від таких сумних думок, мені захотілось плакати. Я ледь стримувалась, щоб цього не зробити.

- Вікусь, ти чого така сумна? - Схвильовано запитав  Макар, підійшовши на перерві до мене.

- Та щось голова розболілась, - збрехала я, намагаючись приховати свої справжні емоції.

- Тоді ходімо у шкільний медкабінет. Я відведу тебе. Попросимо у медсестри якусь таблетку, - сказав Макар, беручи мене за руку.

Спершу я хотіла відмовитись, але потім подумала, що це чудова можливсть піти додому і виплакатись та пожаліти себе.

Я поскаржилась на головний біль. Медсестра зміряла мені тиск і температуру. Все було в нормі, тому вона вирішила, що я просто стомилась і порадила піти додому і відпочити.

Макар навіть провів мене, попередивши вчительку з фізики, що трохи запізниться на урок.

Турботливий мажорик всю дорогу запитував про те, як я себе почуваю і навіть пропонував понести на руках, але така його поведінка тільки мене дратувала. Я ледь стрималась, щоб не нагрубити йому.

Попрощавшись з Макаром, я увійшла в під'їзд. Зайшовши в квартиру, я не стрималась і розплакалась. 

Я не розуміла того, чому Влад був таким добрим до мене і проводив зі мною час, якщо йому подобалась зовсім інша дівчина.