31 Макар

На честь свого дня народження мій найкращий товариш,Сергій, влаштував грандіозну вечірку.

Раніше я любив повеселитись на таких вечірках та порозважатись з дівчатами, але цього разу все було інакше.

Жодна з цих симпатичних лялечок зовсім мене не цікавила, бо я думав тільки про свою Вікусю.

От якби вона погодилась піти разом зі мною на цю вечірку, то все б було значно краще і веселіше.

Відкараскавшись від кількох  досить набридливих кралечок, я драпанув додому.

Після того випадку з хуліганами, ставлення Вікусі до мене кардинально змінилося. Ми з нею почали нормально спілкуватись.

Можна навіть сказати, що ми з Вікою потоваришували, але мені цього було катастрофічно мало.

Мені не хотілося бути другом для цієї дівчини. Я бажав чогось значно більшого. Мріяв про те, що ми з Вікусею почнемо зустрічатись.

Я постійно хотів доторкнутись до цієї впертої красуні, обійняти і поцілувати. Її губи щодня зводили мене з розуму.

Але, на мою біду, Віка завжди тримала мене на відстані, не дозволяючи навіть взяти її за руку.

Така її поведінка не давала мені спокою, але я дуже сподівався на те, що незабаром все змінеться на краще.

Що я тільки не вигадував аби привернути до себе увагу Вікусі, але все було марно.

Сьогодні Сергій порадив мені зробити для Віки якийсь класний подарунок, стверджуючи, що дівчата їх дуже люблять.

Я багато разів дарував подарунки дівчатам і ніколи через це не заморочувався, але для своєї Вікусі я хотів придбати щось особливе.

Щоб це не тільки їй сподобалось, а й постійно нагадувало про мене. Як на зло, нічого підходящого не приходило мені в голову.

Повернувшись з вечірки додому, я пішов в кімнату до свого брата, щоб попросити його допомогти мені підібрати найкращий подарунок для Вікусі.

Перекинувшись з ним кількома словами з Владом, я геть забув про що хотів з ним поговорити і пішов до себе.

Перевдягнувшись в домашній одяг, я таки згадав, що так і не попросив у Влада про допомогу і знову пішов до нього в кімнату.

Вперше в житті брат відмовився мені допомогти. Така його поведінка дуже мене здивувала.

Влад сказав, що не зможе завтра поїхати зі мною у торговий центр за подарунком, бо у нього є зовсім інші плани.

Спершу я трохи засмутився, що брат відмовив мені, але потім подумав про те, що, можливо,  він планував зустрітися із тією таємничою дівчиною, з якою ходив кафе і заспокоївся.

Я дуже радів тому, що Влад припинив перейматись і страждати через ту паскудну зміюку Кіру і знайшов собі хорошу дівчину.

Мені було дуже цікаво дізнатись, яка вона  і я з нетерпінням чекав, коли Влад познайомить мене з нею.