29 Віка

Попрощавшись із Владом, я попрямувала до входу у під'їзд. Вже бідя самісіньких дверей я озирнулась.

Як і минулого разу, Влад стояв і дивився, як я зайду в будинок. Він посміхнувся мені і помахав рукою. Я теж помахала йому у відповідь.

Все було чудово і цей вечір з Владом був просто неймовірним. Нічого подібного я і уявити собі не могла.

Але мені так хотілось, щоб хлопець хоча б обійняв мене на прощання.

Звісно, що і від поцілунку я б не відмовилась, але Влад, схоже, не відчував до мене тих почуттів, які я відчувала до нього.

Але ж він влаштував такий чудовий і романтичний вечір... Це все так було схоже на справжнє побачення, що я вже розмріялась.

Влад навіть показав мені своє улюблене місце. Невже він ставиться до мене виключно, як до друга? 

Перевдягнувшись, я зайшла на кухню, щоб зробити собі чаю. Емоції переповнювали мене і я ніяк не могла заспокоїтись.

З одного боку я була дуже щаслива, бо провела цей вечір із хлопцем, в якого закохана, а з іншого - я відчувала сум, бо він не відповідав мені взаємністю.

Я дістала із кухонної шафки печиво з горішками і сіла за стіл пити чай. Взявши свій телефон, я почала гортати фото Влада.

Трясця! Який же він красунчик! Як тут не закохатись по самі вуха? Я впевнена, що жодна дівчина не встоїть перед ним.

Відразу пригадалось, як ми з Владом сьогодні їли суші на даху багатоповерхівки.

Це було так неймовірно круто, але, на жаль, я нікому не могла про це розповісти і поділитись своєю радістю.

Справа була не втому, що у мене було мало подруг, а у тому, що наше спілкування із Владом Кліменком - це таємниця, яку я пообіцяла зберегти.

О! Точно! Як я раніше про це не подумала?! Що роблять дівчата, якщо хочуть поділитись своїми таємницями, але так, щоб про них ніхто не дізнався?

Звісно, що вони заводять щоденники. Все! Завтра куплю собі щоденник і буду записувати туди все.

Прийнявши рішення, я трохи повеселіла і заспокоїлась. Допивши свій чай і доївши смачнюще печиво з горішками, я неохоче попленталась до себе в кімнату, щоб зайнятись домашніми завданнями.

Як на біду, у мене не було жодного бажання вчитися, але діватись було нікуди. Одинадцятий клас - це справа серйозна.

Почувши, що на мій телефон прийшло повідомлення, я відволіклась від фізики і взяла його в руки.

Аааа! Рятуйте, люди! Мені щойно написав Влад Кліменко! Я була дуже щаслива, що він мені написав, але трохи боялась читати повідомлення.

А що як він написав, що більше не хоче зі мною бачитись і спілкуватись?

На цю думку мене наштовхнуло те, що під кінець вечора Влад виглядав якимось засмученим і стурбованим.

Я навіть набралась сміливості і запитала, що з ним таке, але хлопець відповів, що все добре.

Але я точно бачила, що у нього зіпсувався настій. Мені здалося наче щось його дуже непокоїло.

Набравшись сміливості, я відкрила повідомлення від Влада.