20 Віка

Я була у справжньому захваті від того кафе, в яке мне привів Влад. Вперше бачила таке незвичне і разом з тим, затишне місце.

Я дуже хвилювалась про те, як  і про що буду спілкуватись з Владом. Хоч, коли він був у мене вдома, ми з ним цілком нормально розмовляли, але з того часу він не сказав мені жодного слова. Тільки написав кілька повідомлень.

На щастя, все проходило добре. Ми розмовляли і насолоджувались смачними стравами.

Я навіть почала уявляти собі, що у нас з Владом справжнє побачення.

- Швидко ж ти про мене забув, Владе... Привів у наше місце іншу? - Почувся поряд невдоволений дівочий  голос.

Повернувши голову, я побачила надзвичайно вродливу брюнетку в шкіряних шортах і  білому топі.

Побачивши цю красуню, я відчула себе справжнісіньким страшком. Мені відразу захотілось провалитись крізь землю.

- Вибач, Віко, я відійду на хвилинку, - промовив Влад, встаючи з - за столу.

У відповідь я лише мовчки кивнула і відпила апельсинового соку, бо від всіх хвилювань у мене жахливо пересохло в горлі.

Спостерігаючи за тим, як Влад і та клята брюнетка прямували до виходу з кафе, я важко зітхнула.

На душі було дуже неспокійно. Я відразу відчула себе покинутою, нікчемною і нікому непортібною.

Мені дуже хотілося поплакати і пожаліти себе, але я доклала максимум зусиль, щоб стриматись і цього не зробити.

Апетит зник у невідомому напрямку і я просто копирсалась виделкою в тарілці і важко зітхала, очікуючи на повернення Влада Кліменка.

Хоча його не було всього хвилин десять від сили, мені здавалось, що минуло вже більше години.

І чим я думала? Звісно, що у такого вродливого і популярного мажорика було повно вродливих дівчат.

Влад запросив мене на обід просто, щоб віддячити за мою гостинність, а я, наївна дурепа, понавигадувала собі всякого... Ой, дурна...

Я так засумувала, що навіть не помітила, коли повернувся Влад Кліменко.

- Віко, вибач, будь ласка, що я затримався. Я і гадки не мав, що тут буде моя колишня дівчина, - сказав хлопець, сідаючи за стіл.

- Все добре, - відповіла я, доклавши цілу купу зусиль, щоб мій голос звучав спокійно.

- Тобі не сподобалась ця страва? Не змушуй себе її їсти. Ми просто замовимо щось інше, - промовив Влад, поглянувши на мою тарілку.

- Мені все сподобалось. Не хвилюйся про це.... Я не хотіла, щоб у тебе виникли проблеми з тією дівчиною через мою скромну персону... Тому розхвилювалась і мені стало не до їжі...

- Не думай про неї... Кіра не мала поводитись так нахабно. Ми з нею, і справді, не так давно розійшлися... Чесно кажучи, я виявився наївним бовдуром, якого просто використовували. Буду вдячний, якщо ти нікому про це не розкажеш, бо це зіпсує мою репутацію, - усміхнувшись, сказав Влад, взявши мене за руку.

Я була шокована почутим. В моїй бідолашній голові геть не вкладалось те, що якась дівчина могла розбити серце цього красеня і змусити його страждати.

- Мені дуже шкода, що у тебе все так сталось... - Збрехала я, бо насправді видихнула з полегшенням, коли почула, що та яскрава брюнетка - його колишня.

Поївши, ми замовили капучіно і смачнющі десерти, що просто таяли в роті.

- Зараз я викличу таксі і відвезу тебе додому, - промовив Влад Кліменко, коли ми вже збирались йти.

Мені неймовірно хотілось побути ще трохи разом з цим солоденьким красунчиком, тому я дещо вигадала і сподівалась, що це спрацює.