18 Віка

Був урок історії, коли я почула, що мені на телефон прийшло повідомлення.

Намагаючись не привертати до себе зайвої уваги нашої вчительки, Тетяни Петрівни, я непомітно дістала телефон із сумки.

Коли я побачила, що це Влад Кліменко написав мені, я мало не підстрибнула на місці від радості.

Аааа! Влад запитував, чи я не проти пообідати разом зним завтра після уроків. Не вірячи власним очам, я перечитала це повідомлення кілька разів і лише після цього написала відповідь.

Від хвилювання у мене навіть руки почали трястися. Звісно, що я погодилась.

Озирнувшись, я поглянула на Влада і зустрілась з його поглядом. Від цього у мене по спині побігли мурашки, а серце забилося ще сильніше.

До кінця занять я не могла ні про що думати, окрім того, що Влад запросив мене на обід.

Усмішка сама з'явилась у мене на обличчі. Я давно була закохана в цього красунчика - мажора, і тепер просто не могла повірити у те, що все це відбувалося насправді.

Додому я не йшла, а летіла. Щойно я переступила поріг нашої квартири, то відразу кинулась до шафи, щоб обрати собі одяг на завтра.

Трясця! Що ж його вдягти? Поглянувши на сукню, я подумала, що це вже занадто, бо у нас з Владом не побачення.

Джинси? Надто просто... Спідниця? А раптом перебір?

Через пів години моє ліжко було завалене одягом, а я сиділа посеред всього цього хаосу і бідкалась.

На щастя, я таки знайшла підходяще вбрання, в якому почувалась комфортно і здавалась собі красунею.

Поївши, я спершу навела лад у себе в кімнаті, а тоді взялась за домашку.

Від хвилювання я не спала майже всю ніч. В голові постійно крутилися думки про завтрашній обід, про Влада і про те, що я скажу і як виглядатиму.

Вранці я наводила красу так старанно, ніби це був найважливіший день в моєму житті.

Волосся, макіяж, кожна дрібниця мала для мене значення.

В школі я постійно ловила себе на тому, що шукала поглядом Влада. Це відбувалось навіть тоді, коли ми розмовляли з Макаром.

Ми з Владом домовились приховувати від усіх наше спілкування, тому я лише крадькома дивилася на нього і швидко відводила очі.

На одній із перерв я отримала повдомлення від Влада, в якому він написав час і місце зустрічі.

Прочитавши його, я так розхвилювалась, що мені довелося кілька разів глибоко вдихнути і видихнути, що заспокоїтись.

На щастя, сьогодні у Макара мало бути тренування з футболу, тому він буде зайнятий і не заважатиме нам.

Схоже, що Влад навмисне обрав саме цей час для нашої зустрічі, щоб його брат - близнюк не зміг нам завадити.

Я сиділа на уроках, але майже не слухала вчителів, бо думала про наш з Владом обід. 

Я була впевнена у тому, що надовго запам'ятаю цей день.