12 Влад

Виявилося, що Віка Тихоновська була зовсім не такою, як я про неї думав. Поспілкувавшись з нею, я зрозумів, що вона мила і хороша дівчина.

Я був дуже вдячний Вікторії за те, що вона пустила мене до себе в квартиру і навіть пригостила смачним обідом, бо в іншому випадку мені б довелося просидіти кілька годин на сходах, чекаючи поки почне темніти і я зможу вийти непоміченим з під'їзду.

Дорогою додому я зайшов у торговий центр, щоб придбати якийсь подарунок для Тихоновської на знак вдячності.

Спершу я трохи розгубився, бо не знав, що саме їй купити. Звісно, що раніше я дарував подарунки для своїх колишніх дівчат, але тут був інший випадок, бо з Вікою ми не зустрічались.

Я вирішив, що якщо подарую їй якісь парфуми, то Віка може неправильно це зрозуміти і вирішити, що я нею зацікавився.

Вештаючись торговим центром, я роздивлявся вітрини, сподіваючись, що побачу там щось підходяще.

І тут мені на очі потрапили канцтовари. Точно! Подарую їй якісну ручку! Це звичайна і корисна річ.

Придбавши подарунок для Тихоновської, я поїхав додому. Макар з'явився через годину після мене.

Брат виглядав роздратованим і дуже невдоволеним. Макар навіть відмовився вечеряти і відразу поплентався у свою кімнату.

Наступного дня я вже був в школі, коли з'явилась Віка Тихоновська. Дивно, що я раніше не помічав того, яка вона гарненька.

Мій молодший брат знову крутився біля Віки, а вона його ганяла. Коли ми переходили в інший клас, я непомітно підкинув свій подарунок в сумку для Віки.

Я помітив, що дівчина чомусь виглядала дуже засмученою. Я навіть хотів написати Тихоновській і запитати, що там у неї сталося, але передумав.

В цій школі я навчався вже кілька місяців і до останнього часу не звертав уваги на Віку, але сьогодні у мене з цим виникли проблеми.

Я спіймав себе на тому, що постійно шукав її поглядом серед інших учнів.

Я був винен обід Тихоновській і збирався повернути "борг", але дуже вчасно згадав про те, що Макар планував кілька днів спостерігати за нею, сподіваючись спіймати її хлопця, тому вирішив трохи почекати із запрошенням.

На великій перерві, коли ми всі були в шкільній їдальні, я помітив, що Віка майже нічого не їла. Дівчина виглядала ще сумнішою, ніж вранці.

Я не знав, що у неї за печалі, але вирішив хоч трішки її підбадьорити. Написав повідомлення, зробивши їй комплімент і натякнув на подарунок.

Прочитавши його, Тихоновська спершу поглянула на мене, а тоді взялась перевіряти свою сумку.

Знайшовши ручку, Віка написала мені повідомлення. Поглянувши на Тихоновську, я помітив її посмішку.

Схоже, що я хоч трохи зміг підійняти їй настрій.

Після уроків мій молодший брат примдрився побитись з кимось із хлопців з паралельного класу.

- Що у тебе знову сталося? - Поцікавився я у брата, зайшовши до нього в кімнату.

- Виявилося, що моя Вікуся зустрічається з мажориком, - розлючено видав Макар.

- Чому ти так вирішив? - Запитав я, відчуваючи, що ця новина мені теж чомусь дуже не сподобалась.

- Та про це вже вся школа говорить. Ніка Зубко розпатякала всім, що у Тихоновської є багатий шанувальник, що закидає її подарунками. Вона казала, що на власні очі бачила дорогущу ручку, яку він їй подарував... Я теж зиркнув на ту кляту ручку, а потім побачив таку ж саму тільки чорну у Вадима з паралельного класу. Я склав два плюс два і пішов з ним поспілкуватись. Тому ми і побились... Той довбень заявив, що не покине свою дівчину, а мене послав до біса.

Послухавши Макара, я офігів. Стільки всього сталося через якусь ручку.

Дідько! Чорти вхопили б ту Зубко за її довгого і брехливого язика.

- Макаре, мені здалося, що ти поспішив з висновками. Всі знають, що Зубко - це головна пліткарка в нашій школі. Ще й брехуха... Навіть якщо хтось і зробив для Віки подарунок, то це необов'язково якийсь її шанувальник. Цілком можливо, що це хтось із родичів чи друзів подарував їй ту ручку, а ти дарма причепився до Вадима.

- Трясця! Завжди я спершу щось зроблю, а потім думаю... Треба буде завтра нормально поговорити з Вадиком і розібратись у всьому. Якщо я, і справді, помилився, то вибачусь перед ним.

- Хоч інколи користуйся мізками, Макаре, - порадив я і пішов до себе в кімнату.

Стоп! А якщо Віка з кимось зустрічається, тому і ганяє Макара? Ця думка зіпсувала мені настрій ще більше.

Хоча, мене не мало б це хвилювати... Дідько! Але чого ж тоді мене бісить думка про те, що у Тихоновської, і справді, може бути хлопець?