10 Віка

- Знаєш, Віко... Мій брат ніяк не може зрозуміти, чому ти постійно відшиваєш його... А я, здається, вже знаю відповідь на це питання, - посміхнувшись, промовив Влад Кліменко.

- Знаєш? - Шоковано перепитала я, відчуваючи, що зараз впаду.

Невже Влад здогадався про те, що я закохана у нього?! Може, він побачив щось у моїй кімнаті, що навело його на цю думку?

- Як ти почуваєшся, Віко? Мені здалося, що ти раптово зблідла, - промовив Влад, підвівши мене до ліжка.

- Зі мною все добре... Просто трохи перехилювалась... - ВІдповіла я, відчуваючи, як шалено калатало моє серце.

- Наша кузина теж фанатіє від корейських айдолів і акторів дорам, тому їй подобаються хлопці, схожі на них. Мабуть, тебе теж цікавлять худющі брюнети... Саме тому тобі і не подобається Макар, - сказав Влад, вказуючи рукою на мої плакати на стінах.

Почувши це, я видихнула з полегшенням, бо ще точно не була готова до того, щоб цей мажорик дізнався правду про мої почуття до нього.

- Я, і справді, люблю слухати кей - поп і дивитися дорами, але худющі брюнети мене не цікавлять. Підемо пити чай? - Посміхнувшись, сказала я.

- Я не проти... Але ти мені ще борщ обіцяла перед тим, як прийшла Ніка, - нагадав мені Влад і підморгнув.

- Точно! Я геть про це забулась... Забагато стресу для одного дня.

Ми з Владом пішли на кухню. Я швиденько розігріла борщ і зробила нам чай.

Я дивилася на мажорика, як на сьоме диво світу. Мені досі не вірилося, що хлопець моєї мрії сидить на моїй кухні і їсть мій кулінарний шедевр.

- Віко, дуже дякую за смачну їжу. Я винен тобі обід. Якось сходимо кудись разом... Тільки я б не хотів, щоб Макар дізнався про наше з тобою спікування... Ти не образишся, якщо в школі ми з тобою не будемо відкрито розмовляти?

Почувши про те, що Влад Кліменко збирається запросити мене пообідати, я офігіла і зраділа одночасно.

- Не ображусь... Я все розумію і не хочу, щоб у тебе виникли проблеми з братом.

- Дякую за розуміння.

Ми з Владом ще трохи порозмовляли про школу і наших однокасників, а тоді мажорик сказав, що йому вже час йти.

Ще раз подякувавши, хлопець попрощався і вийшов з квартири. Зачинивши двері за рудоволосим красунчиком, я безсило опустилась на підлогу в коридорі.

Сьогодні у мене був шалений, нервовий, але щасливий день... Я навіть уявити не могла того, що буду спілкуватися із Владом Кліменком... 

А те, що це буде відбуватися таємно, мене зовсім не засмутило. Навпаки... Це ж буде наш з ним спільний секрет.

Трясця! Треба ж підібрати одяг на завтра в школу, вирішити, який зробити макіяж, подумати про зачіску...

Ціла купа невідкладних справ, а я сиджу тут посеред коридору...