9 Влад

Якщо б ще вчора мені хтось сказав про те, що я сидітиму на кухні у Віки Тихоновської і їстиму борщ її власного приготування, то я послав би його до біса покрутив би пальцем біля скроні, але саме так все і сталося.

- Владе! Це Ніка Зубко прийшла! Я написала їй вранці, що погано почуваюсь, тому не прийду в школу. Схоже, що вона вирішила провідати мене... 

- Дідько! - Невдоволено промовив я.

Навіть я знав, що наша однокласниця, Ніка Зубко - сама головна пліткарка в школі. Звісно, добре, що це не мій молодший брат припхався, але Зубко - це теж печаль.

- Владе, я думаю, що буде краще, якщо ти поки посидиш в моїй кімнаті... - Схвильовано сказала Віка.

- Я теж так думаю, - промовив я, важко зітхнувши.

Віка всунула мені в руки мої кросівки та куртку і показавши, де знаходилась її кімната, пішла відчиняти двері.

Не дарма ця Ніка Зубко мені завжди не подобалась. Вже всі в школі знали про те, що у неї язик, як помело.

Мало того, що вона плітки розносила по школі зі швидкістю світла, то ще й сама вигадувала про всіх різні дурниці.

Поклавши свої речі, я роззирнувся довкола. Кімната у Тихоновської була зовсім крихітна, але чиста і затишна.

На стінах висіли плакати популярних корейських айдолів і акторів. Оце так... Я й не підозрював, що Тихоновська - фанатка кей - попу і любителька дорам.

Мабуть, саме тому її і не зацікавив Макар. Рудоволосий здоровань був повною протилежністю айдолів і акторів дорам.

Наша з Макаром кузина теж фанатіла від подібного і зустрічалась виключно з худющими брюнетами.

Варто нам було прийти до Ірки в гості, як вона починала виносити мізки, розповідаючи про чергову корейську знаменитість.

Макар завжди насміхався з Ірки через її вподобання. Цікаво, щоб він сказав, якби дізнався, що дівчина його мрії теж фанатіє від подібного?

На письмовому столі Віки стояло фото, на якому вона була в образі корейської школярки. Невже вона ще й косплейниця? Оце так новини...

Розглядаючи фото Віки, я посміхнувся. Тихоновській дуже пасувала ця форма. Добре, що Макар всього цього не бачив, бо у нього зовсім дах поїхав би від такого видовища.

Почувши, як відчинилися двері в кімнату, я озирнувся. 

- Ледь спекалась Ніку... - Промовила Віка, зайшовши в кімнату.

- Ви з нею товаришуєте? - Запитав я, повернувши на місце фото.

- Не те, щоб товаришуємо... Зубко живе в сусідньому під'їзді, тому ми з нею часто ходимо в школу і зі школи разом.

- Знаєш, Віко... Мій брат ніяк не може зрозуміти, чому ти постійно відшиваєш його... А я, здається, вже знаю відповідь на це питання.

- Знаєш? - Ошелешено перепитала Тихоновська.

Дівчина раптово так зблідла, що я злякався аби вона не втратила свідомість і підійшов до неї ближче, щоб підтримати і допомогти сісти на ліжко.