7 Віка

Трохи повагавшись, я відчинила двері. На порозі стояв Макар. 

- П... Привіт, Макаре... Що ти тут робиш? - Нерішуче промовила я.

- Привіт, Віко... Я не Макар, а Влад... Ми можемо поговорити кілька хвилин?

Аааа!!! Це Влад!!! Єгипетські піраміди! Сам Влад Кліменко стоїть на порозі моєї квартири...

Це щось неймовірне... Хлопець моєї мрії прийшов до мене додому... Капець суцільний... Стоп! А з якого дива цей мажорик прийшов до мене?

- Так... Проходь... - Запросила я неочікуваного гостя.

Дивлячись на те, як Влад зайшов в наш крихітний коридор і почав знімати взуття, я сперлась на стіну, щоб не гепнутись на свою проблемну п'яту точку, бо відчула, як у мене почали трястися коліна.

Я запросила хлопця у вітальню, схрестивши пальці за спиною, щоб там все було прибрано і я не осоромилась перед ним.

- Віко, вчора в кав'ярні стався досить дивний випадок... Ти помилилась і вирішила, що я - це Макар, - сказав мажорик, сідаючи на диван.

Що?! Я вчора помилилась?! Так... Стоп! То це я вчора замість Макара поцілувала Влада?!

Від такого відкриття у мене підкосились коліна і потемніло в очах. Щоб не впасти, я безсило опустилась в крісло, біля якого стояла.

- Ви... Вибач, що я накинулась на тебе з поцілунками... Це просто був дурний жарт... Я програла спір з дівчатами... - Почала відбріхуватись я, хоч в голові ще був якийсь туман і нормально мислити я не могла.

- Віко, я розумію, що для тебе це був лише жарт, але не слід так жартувати з хлопцем, що має до тебе почуття. Ти дуже подобаєшся моєму брату... Ти ж розумієш, що якби на моєму місці був він, то це тільки б все ускладнило...

- Так, я вчинила дуже легковажно і тепер мені соромно...

- Тому ти не пішла сьогодні в школу? Боялась зустрітись з Макаром і того, як він відреагує на твій вчинок? - Запитав Влад, уважно дивлячись на мене.

- Ага, - важко зітхнувши, відповіла я.

- Тепер ти знаєш правду і можеш про це не хвилюватись... Будь серйознішою... І перш, ніж щось зробити, подумай про можливі наслідки...

- Дякую, що поставився до мене з розумінням і вибач ще раз...

- Пусте... Віко, я ще хотів тебе попередити про те, що мій молодший брат вирішив на кілька днів влаштувати засідку біля вашого будинку. Макар хоче впіймати твого можливого хлопця і змусити його залишити тебе у спокої.

- Який же він йолоп! - Не стрималась я.

- Не стану заперечувати. Інколи Макар, і справді, поводиться, як придурок, але такий він вже є. Я сказав все, що хотів, тому мені вже час йти, - промовивши це, Влад піднявся з дивана.

Попрощавшись, я зачинила двері за рудоволосим Мажориком. Від шоку у мене досі тряслися руки і ноги.

Щоб якось заспокоїтись, я кілька разів глибоко вдихнула і видихнула та порахувала до десяти, але це мало чим допомогло. 

Я вже збиралась йти на кухню, щоб зробити собі м'ятного чаю, коли знову пролунав дзвінок у вхідні двері.

Зазирнувши у вічко, я побачила Влада.