6 Влад

Повернувшись додому після тренування, я знову згадав про Віку Тихоновську та її дуже дивну поведінку.

Поївши, я прийняв душ і нохоче взявся за домашні завдання. Батько обіцяв, що подарує мені машину, якщо я з відзнакою закінчу одинадцятий клас.

Він пообіцяв це для нас двох з Макаром, але брат вирішив не напружуватись, тому що вважав, що батько все одно купить йому машину, коли ми закінчимо школу.

Мій брат з дитинства був легковажним та несерйозним і йому завжди все сходило з рук навіть якщо він серйозно партачив.

У батьків завжди було особливе ставлення до Макара, бо в дитинстві він дуже серйозно перехворів і мало не помер. Тому вони завжди дивилися крізь пальці на його вибрики і все йому прощали.

Зі мною ж все було навпаки. Батьки завжди вимагали від мене найкращих результатів і прискіпувалися до моїх найменших промахів. 

Але не дивлячись на все це, я любив свого молодшого брата. Останнім часом мене турбувало те, що він аж надто сильно зацікавився Вікою Тихоновською.

Макар постійно про неї говорив і дуже переймався через те, що вона його весь час динамить.

Коли я закінчував з домашкою,до мене в кімнату увійшов брат.

- Привіт, зануда! Ти вже зробив домашні завдання? - Поцікавився Макар, сівши на моє ліжко.

- Привіт, йолопе! Вже закінчую...  - Відповів я, невдоволено зиркнувши на брата.

 - Дасиш списати? Я сьогодні не в ресурсі... Не хочу займатись домашкою... - Важко зітхнувши, сказав Макар.

- Що у тебе знову сталося? - Поцікавився я, уважно роздивляючись, свого невеселого брата - близнюка.

- Віка... Вона чомусь постійно мене відшиває. Що я тільки не робив, але все марно... Я подумав, що у неї хтось є. Майже весь день просидів у засідці біля її будинку, але вона навіть нікуди з дому не виходила... Ще два дні планую поспостерігати за нею. Якщо впіймаю того гада, то не знаю що з ним зроблю.

- Макаре, не зациклюйся на цій дівчині. Ми не можемо змусити когось нас полюбити. Якщо Тихоновська не бажає з тобою зустрічатись, то махни на неї рукою і почни зустрічатись з іншою дівчиною, - порадив я.

- Я не хочу іншої дівчини. Мене цікавить саме ця, - вперто заявив Макар.

Я розумів, чому Макар так зацікавився тією Вікою. Справа була не в тому, що він закохався. Мій брат з дитинства звик одержувати все, що він хотів. Якби Тихоновська відразу погодилась піти з ним на побачення, то через місяць вона б йому вже набридла і він переключився б на іншу дівчину. Але Віка відмовила. Вперше в житті він не отримав того, чого бажав. Саме тому він і зациклився на Тихоновській.

Для Віки дуже пощастило, що вчора вона помилково натрапила на мене, бо якби дівчина поцілувала мого брата, то він почав би ще більше їй допікати. 

Той її поцілунок лише б розбурхав багату уяву Макара і це б серйозно ускладнило життя для них обох. 

Я дуже не хотів бачити того, як страждає мій брат від нерозділених почуттів, тому вирішив поговорити з Вікою Тихоновською.

Я хотів сказати їй, що тоді в кав'ярні вона помилилась і поцілувала не того брата та попередити, щоб вона нічого не казала про це Макару.

Мене хвилювало, що Віка могла щось ляпнути Макару про той випадок і дуже цього не хотілось.

Я планував попередити її і сказати, що для неї ж краще, щоб мій брат нічого не дізнався.

Наступного дня я чекав на Тихоновську біля входу у школу, щоб відразу з нею поговорити, але дівчина не прийшла на заняття.

Згадавши про наміри Макара сидіти у засідці біля будинку Тихоновської після уроків, щоб впіймати можливого конкурента, я вирішив, що краще буде порозмовляти з нею раніше. 

Збрехавши про те, що у мене жахливо розболівся зуб, я відпросився з уроків. Купив у нашої старости адресу і номер телефона Віки і поспішив до неї додому.