4 Віка

Сьогодні Макар Кліменко знову кликав мене на побачення. Як йому ще не набридло отримувати постійні відмови?

От якби мене покликав на побачення Влад, то я була б найщасливішою дівчиною на світі. І чого мені так не пощастило з цими братами?

Коли ми розмовляли з Макаром, то я постійно ловила себе на тому, що витріщалася на його обличчя, бо він був, як дві краплі, схожий на Влада.

Особисто я відрізняла братів за голосом, виразом обличчя і одягом, який у них хоч і був схожим, але все ж відрізнявся.

Після уроків я зайшла в шкільну бібліотеку, щоб взяти потрібну книгу для домашнього завдання. Вийшовши зі школи, я вирішила сходити в кав'ярню і взяти совоє улюблене капучіно, щоб підійняти настрій.

Не встигла я увійти, як мій погляд наштовхнувся на Макара. Він сидів за одним із столиків і пив каву.

І тут у мене в голові виникла шалена ідея. Вона вразила мене наче блискавка.

Я багато разів мріяла про те, щоб поцілуватись з Владом, хоч і знала, що цього ніколи не станеться.

А чому б мені не дізнатись як це, поцілувавши Макара? Зовні брати однакові. І Макар точно не буде проти мого невеличкого експеремнту.

- Знаєш, Макаре, я не піду з тобою на побачення... Але я хочу дещо спробувати... - Промовила я, підійшовши до столика, за яким сидів Кліменко.

Макар виглядав здивованим моєю появою, але це мене не зупинило. Сівши поряд з хлопцем, я схопила його за футболку і притягнувши ближче до себе, поцілувала.

Лише доторкнувшись до його губ, я усвідомила те, що накоїла. Трясця! Та він же тепер від мене точно не відчепиться... 

- Нічого не вигадуй собі, Макаре. Це сталося лише раз і більше ніколи не повториться. Просто експеремент. Зрозумів? - Сказавши це, я з усіх ніг кинулася до виходу з кав'ярні.

Що я наробила?! Чим я взагалі думала?! Як могла вчворити таку дурницю? Леле! Де були мої мізки в той момент?

Якщо якусь дурницю втнути, то це я бігом, а щоб щось нормальне зробити, то дзуськи... Ой, дурепа...

Крім того, мені тепер буде дуже соромно і незручно перед Макаром... Оце потягло мене на пригоди.

Експерементаторка безголова! Замість того, щоб попити спокійно капучіно, я знайшла собі великі проблеми на свою п'яту точку.

Дорогою додому, я так на себе сердилася, що геть забулась про те, що треба було зайти в супермаркет і купити дещо з продуктів.

Я згадала про це, коли вже увійшла в квартиру. Вилаявшись, я поспішила за покупками.

Не встигла я вийти з під'їзду, як помітила у нас на подвір'ї Макара. Цього високого, широкоплечого і спортивного руданя важко було з кимось сплутати.

Ааа!!! Єгипетські піраміди! Це суцільний капець... Схоже, що після того дурного поцілунку Макар пішов слідом за мною, щоб поговорити і тепер знає, де я живу...

Що тепер буде?! Як йому пояснити свою поведінку? Правду я йому не можу сказати...

Я так хутко заскочила в під'їзд і рванула до своєї квартири, що аж захекалась. Замкнувши двері, я притулилась до них спиною і сповзла на підлогу. Моє серце калатало, як у переляканого зайця.

Сьогодні за покупками я точно не піду. Нічого страшного не станеться, якщо я проживу день без цукру, масла і молока.

Трохи подумавши, я вирішила, що в школу завтра я теж не піду. Мені треба заспокоїтись і вигадати якесь виправдання для Макара. Знаючи цього йолопа, я була впевнена, що він собі такого понавигадує...