9

Денис

Коли батько сказав, що купив будинок  і ми переїжджаємо, я на це ніяк не відреагував, мені просто було всеодно, але коли батько представив мені Маргариту як свою майбутню дружину, я не стерпів, що це він в біса надумав, яке одружуватися, йому одного шлюбу було мало?? Жінки – це зло, всі вони егоїстичні, меркантильні, бажаючи прилаштуватися як найкраще в житті і нічого при цьому не робити, чому я так думаю, та тому що моя «мама» була такою, вона була зациклена тільки на собі коханій, за 13 років свого життя я так і не дочекався від неї ні одного хорошого слова, вона постійно повторювала як вона жаліє що народила мене, який я нікчемний і ні на що не здатний такий як і мій батько, на щастя з батьком вони розлучилися  і мати щезла з нашого життя на завжди чому я несказанно радий, думав що цього шлюбу батькові буде достатньо, а він візьми і надумай одружуватися, бач закохався, яке там, цій вівці однозначно треба від нього тільки гроші, ще й доцю свою притягла. Не бути цьому ніколи, після мого перфоменсу у вітальні батько вивів мене поговорити і пригрозив що якщо я буду з неповагою  спілкуватися з «його» жінкою він заборонить мені приймати участь в боях, а я цього не міг допустити, то моя відрада на рингу я відпочиваю як би це не смішно звучало, на рингу я можу забутися. Отже мені треба було придумати якийсь план, так щоб якщо не батько залишив би Маргариту, то щоб вона кинула батька. Коли батько сказав підвезти Софію до університету, я був такий злий словами не передати, але послухав, бо батько має вагомий важіль впливу на мене, їдучи в машині я придумував план як зірвати це чортове весілля, та в один момент побачив як Софія мене розглядає, хмм… а це цікаво… Приїхавши в університет мене зустрів мій друг Стас, дружимо ми з дитинства і він єдиний кому я міг розказати про ситуацію що склалася.

• Ну і справи – сказав він задумливо, але я ж то його знаю в його голові вже закрутилися шестерні він обов’язково щось придумає. По закінченню пар ми виходили з аудиторії, до мене подзвонив батько і попросив підвезти Маргариту і Софію в магазин, а після, доставити додому, Стас штовхнув ліктем  під ребра і шепнув на вухо:
• Погоджуйся, в мене є ідея – і я погодився, з цього моменту все і розпочалося, якби ж я знав як то все закінчиться…. Ідея Стаса полягала в тому щоб змусити Софію закохатися в мене, а далі діяти по обставинах, зі слів друга якщо вдасться  закохати в себе дівчину нею можна буде маніпулювати і з її допомогою розсварити наших батьків, на той момент мені здалося це хорошою ідеєю, спочатку я чітко дотримувався складеного мною і Стасом плану, але в якийсь момент щось в мені змінилося, я почав по іншому дивитися на Софію, та що там казати і на Маргариту також. Ще при першій зустрічі, я відмітив досить гарну зовнішність дівчини,  вона була повною протилежністю мене, низенька навіть не дотягувалася до мого плеча, натуральне біляве волосся довжиною в пояс, не надто пухкі рожеві губи які вона покусувала час від часу, а блакитні очі які хіба що не світилися, я навіть не думав що такі реально бувають, провівши з Софією деякий час я зрозумів що мені дійсно подобається ця дівчина,  я справді хотів щоб вона була моєю, про це я сказав своєму другу, та Стасу це не сподобалося:
• Що за дурниці ти несеш, в нас був план, а ти все псуєш, що з тобою зробила ця малявка???
• Не говори про Софію в такому тоні! – прикрикнув я на друга, чи не вперше за час нашої дружби.
• Ну все, все… я зрозумів, відбій так відбій, роби як знаєш – він розвернувся йти але зам’явся на секунду і витягнув з кишені ключ.
• Це ключ від дерев’яного будиночка, якщо що, все бувай старий…. Якби я знав що станеться і якою сволотою виявиться Стас, я б ніколи в житті не повіз свою солодку дівчинку в той злощасний будинок. Софія виявилася такою чистою, ніжною, справжньою, я був впевнений що я її подобаюся, вона не вміла приховувати свої почуття. Коли я побачив на весіллі Стаса я зрозумів що він щось задумав, але і подумати не міг що він викине щось подібне, моя дівчинка стояла і дивилася на екран вся бліда, а потім коли вона кинулася від мене тікати я майже її наздогнав як вона втратила свідомість, я  підхопив її на руки але батько… батько забрав дівчину в мене з рук і разом з заплаканою Маргаритою відвезли кудись. Гості майже одразу почали розходитися, я стояв і мене розривали почуття провини перед Софією і почуття ненависті перед вже колишнім другом, я побачив його коли він хотів вийти через чорний хід, мені здається навіть на рингу я не був таким шаленим як тоді, добре що охорона відтягнула мене від Стаса, бо ще трошки і я його б убив. Колишній я напився б до втрати пам’яті, але теперішній я чітко зрозумів що треба діяти, треба вибачитися перед батьком і Маргаритою, а після, вимолювати прощення у моєї дівчинки, адже вона думає що це все я підлаштував, та все виявилося не так просто як мені здавалося, приїхавши з лікарні батько мені так врізав що я завалився на підлогу( а завалити мене не кожен зможе) :
• До мене в кабінет!!! Негайно!! – заревав батько.
• Ти більше ніколи не наблизишся до Софії
• Але..
• Це ще не все, як тільки вона трошки оклигає від пережитого стресу вона поїде за кордон, це наше спільне рішення з Маргаритою, тобі я куплю квартиру і ти переїдеш жити туди най блищим часом, що місяця буду скидати тобі на карту певну суму на прожиття, на даний момент це все, що я можу тобі сказати. Я присів о охопив голову руками, що ж я накоїв, як же так, моя дівчинка, я ж підозрював що Стас може щось викинути… чорт… але і сам винен не менше, в дурному прагненні розлучити батька з Маргаритою почав грати чужими життями…
• Ти мене дуже розчарував, навіщо було грати з почуттями дівчини?
• Тату все не так, спочатку так, а потім я зрозумів що кохаю її…
• В неї нервовий зрив, її не перестають вводити заспокійливі бо як тільки закінчується їх дія вона рветься вийти у вікно, ти розумієш до чого призвели ваші ігри? – мені наче ножа в серце встромили, я її зламав, зламав свою дівчинку…
• Я все виправлю…
• Ні, я ще раз повторяю, але востаннє, ти більше ніколи не наблизишся до Софії! Крапка. Як я не благав, батько не сказав де вона, але кілька днів «сліжки» і я таки з’ясував де знаходиться Софія, я ішов за батьком до самої палати, але поки він там, я не наважувався заходити, але я таки дочекався коли він вийде та заскочив в палату. Побачивши мене Софія застигла наче привида побачила, а потім почала кричати і відбиватися від мене, мені було так боляче дивлячись що я з нею кою, але інакше я не можу, вона моя. Мене викинули з лікарні наче якийсь непотреб, я хотів повернутися але охорона більше мене не впускала ні цього дня ні всі наступні. Та одного дня прийшовши до лікарні зрозумів що щось не так, охорона мене без слів пропустила і я кинувся до палати в якій була Софія, та там було пусто, акуратно застелене ліжко і відсутність будь яких речей свідчило що дівчину скоріш за все виписали. Я набрав батька:
• Де вона?
• Це вже не важливо, вона вже далеко- після цих слів я завив як поранений звір.