8

Ось і настав момент церемонії, все було максимально ніжно, щиро, незабутньо, Володимир дивився на маму з такою любов’ю таким захопленням, я вирішила що можу бути спокійною за маму. Свято було в самому розпалі, почався повільний танець Денис звісно ж не упустив можливості запросив мене.

• Софіє…- звернувся до мене Стас.
• Вау! Я думала що ти не пам’ятаєш як мене звати – з легкою усмішкою сказала я, але Денис чомусь спохмурнів.
• Я хотів тобі сказати….
• Прошу уваги!!! – несподівано озвався Стас, похлопав він в долоні, тим часом в центрі залу вже поставили великий екран.
• Софіє йдемо звідси! – прикрикнув на мене Денис.
• Та що відбувається? Куди іти? – хлопець сильно стиснув мою руку, майже боляче.
• Денис хотів зробити «весільний подарунок» і я йому трошки допоміг, друже ти чудовий стратег, а який актор, так грати навіть я не вмію… пишаюсь тобою, твоя «сестричка» гаряча штучка, увага на екран – махнув рукою в бік екрану Стас, і тут я розумію що земля тікає в мене з під ніг, в залі більше сотні гостей всі вони шановані люди, моя мама її вже чоловік, усі дивляться як ми з Денисом, ми… в тому дерев’яному будиночку - Цього не може бути….. це…  - я з жахом дивлюся на маму, який сором… - Софіє… - вириваюся  з рук Дениса і крізь сльози біжу на вихід і як тільки хапаюся за двері, все навколо темніє….
•  – Софіє!!!..

                                                               ****

Помалу відкриваю очі і бачу білу стелю, далі опускаю погляд і бачу заплакану маму, вона вже не у весільні сукні.

• Донечко! Ти прокинулася! Як ти нас налякала – говорить крізь сльози мама.
•  Мам… мені так…
• Все добре доню. Все добре – обійняла мене матуся. В палату зайшов лікар, оглянув мене, і сказав що мені треба якийсь час побути в лікарні. Я не протестувала, не хотіла показуватися на люди, тим паче повертатися в той будинок і бачити… бачити людину яка розтоптала мене… ні, я точно не повернуся.

                                                         ****

• Пройшло кілька днів мого перебування в лікарні, кожного дня до мене приходив психолог, кілька разів на день мені кололи заспокійливе, капали якісь вітаміни, їсти я не могла, говорити ні з ким не хотілося, тільки тихенько плакати в подушку. Мама принесла мені кілька книг щоб я хоч якось відволіклася, про їх відносини з Володимиром я не запитувала, а мама очевидячки не хоче піднімати цю тему. Сьогодні мені стало трошки краще після чергового сеансу з психологом я сиділа в ліжку і читала одну з книг які напередодні принесла мама, двері в палату відкрилися, я побачила Володимира, миттєво опустила очі в підлогу мені досі було так соромно перед цією людиною, він так добре до мене відносився, а я…я все зіпсувала…
• Добрий день, Софіє, Маргарита не знає що я тут,  але я хотів з тобою поговорити, в першу чергу я хотів вибачитися, пробач що тобі довелося пережити, я б дуже хотів допомогти тобі але я не знаю чим… Чорт… я найгірший батько в усьому світі я… - Володимир все говорив і говорив мені на мить здалося що я психолог і він у мене на прийомі, я вірила йому, вірила що йому жаль що так сталося і що він хоче все виправити, але правда в тому що виправити нічого не можна, Володимир запропонував відпросити мене в лікаря на маленьку прогулянку на вулиці, я погодилася і він пішов на пошуки мого лікаря. Я підійшла до маленької шафи яка стояла в кутку палати і стала перебирати речі які одягну на прогулянку, раптом скрипнули двері я подумала що це Володимир повернувся, але  обернувшись я побачила людину яку хотіла бачити менше всього на світі
• Забирайся!!
• Софіє,  я хочу пояснити – потягнувши руки він кинувся до мене.
• Я не хочу тебе бачити, йди, йди звідси!!! – почала кричати я, але Денис ніби мене не чув кинувся мені в ноги почав обіймати, цілувати ноги, живіт куди міг дотягнутися.
•  Софіє, солодка моя дівчинка я так завинив, пробач! Все не так!!! -  мене тим часом накрила істерика, я почала відбиватися від нього, молотити його руками, кидати речі які витягнула з шафи, в палату влетів Володимир на секунду розгубився, а вже наступної відтягував від мене Дениса.
• Денис, я ж просив тебе! Навіщо ти прийшов, ти ж бачиш що ти з нею робиш – сказав Володимир, але коли і кого слухав Денис,  він як одержимий почав кричати що кохає мене і що йому дуже шкода що все так сталося, просив вислухати його.
• Ненавиджу тебе! – крикнула я перш ніж знов втратити свідомість.

Далі перебувати в лікарні я не могла і не хотіла, оскільки кожного дня туди приходив Денис, його до мене не пускали, але все ж, мені було дуже важко бачити його, мені було невимовно соромно перед мамою і Володимиром за те що сталося, перед гостями які бачили те прокляте  відео, я зла на себе через те що  не зрозуміла істинного ставлення до мене Дениса, наївна дуринда розмріялася що він в мене закохався, а він просто хотів зіпсувати весілля батькові, як можна бути такою нікчемною? Я збирала речі і плакала, але перед цим дала собі обіцянку що це останні сльози які я проливаю через Дениса, мама з Володимиром допомогли домовитися щоб на стажування мене все ж взяли, бо в лікарні я пробула досить довго. Додому заїжджати я не хотіла тому на ніч мені зняли номер в готелі, мама хотіла залишитися зі мною але я її відмовила. Зранку за мною заїхали мама з Володимиром , ще Леся хотіла бути присутня але я попросила щоб вона не приїжджала мені було б ще важче, хоча куди вже більше, я сіла в літак:

• Все, починаю життя з чистого аркуша! – вигукнула я сама собі пасажири на сусідніх кріслах обернулися.