7

В день заручин до нас з мамою прийшли перукарі та візажисти, і що сказати зробили з нас просто лялечок, на моєму довгому світлорусявому волоссі зробили легенькі хвилі заколовши на бік, зробили легенький нюдовий макіяж, свої і так великі круглі блакитні очі я не хотіла сильно виділяти, весь мій образ був максимально легким і ніжним. Спустившись у вітальню ми побачили Дениса і Володимира які стояли і чекали нас з мамою, вигляд в них був приголомшливий обидва підтягнуті з гарно украденим волоссям в смокінгах вони виглядали як брати, а не як батько з сином, але дещо їх таки відрізняло це погляди, один Володимира який дивився на  маму як на богиню, і Дениса, який дивився на мене так що мої щоки в мить порозовіли та і саму мене кинуло в жар.

• Кохана, ти найпрекрасніша жінка в цілому світі – захоплено вимовив Володимир. Я чекала що і Денис скаже мені хоч щось, але він хмикнув і подав мені руку зігнуту в лікті, я вхопилася за нього, але мої руки тремтіли, Денис легенько накрив своєю рукою мою і ми пішли до гостей. До нас на зустріч підійшов чоловік одного віку з мамою та Володимиром та хлопець напевне син бо досить сильно схожий, але тільки на обличчі бо фігурами вони відрізнялися, якщо у батька був досить помітний животик то син підтягнутий широкоплечий м’язистий.
• Прийміть мої вітання, ви чудово виглядаєте разом – сказав чоловік.
• Володимире, ти нас представиш?
• А, так -так, це Сергій Вікторович, він юрист на моїй фірмі і разом з тим мій давній хороший друг, це його син Станіслав, мою майбутню дружину Маргариту ви знаєте, а це її донька  Софія – вказав на мене Володимир.
• Приємно познайомитися – сказав Сергій Вікторович,  а після відбулося щось на стільке дивне що я досі не можу зрозуміти що це було.
• А мені як приємно познайомитися  і можна просто Стас– дивився мені прямо в очі Станіслав, взяв мою руку піднісши до свого обличчя поцілував, я розгубившись та розчервонівшись хоча нічого не пила опустила очі в підлогу не спромоглася і слова мовити, але мене врятував Денис:
• Стас, закінчуй, на Софію не подіють твої дешеві підкати – сказав Денис якось недобре, очі його при цьому  блищали злим вогником.
• Ти не казав, що твоя сестричка така красуня – з якоюсь хитринкою в голосі говорив Стас.
• Прошу уваги, хочу сказати пару слів, перш за все я хочу подякувати всім присутніх що вшанували нас своєю присутністю, я навіть не думав що колись зустріну таку чудову жінку як Марго, вона щира, чуйна, ніжна, вірна, для мене найкраща, я дуже вдячний небесам що зустрів тебе кохана – обійняв маму і поцілував всі присутні плескали в долоні дехто навіть вигукнув «Гірко», я дуже рада за маму Володимир  кохає її та не образить, я впевнена.
• Вип’ємо? – обернувшись я побачила Дениса з двома келихами шампанського в руках один він простягнув мені, я не дуже хотіла брати бо погано переношу  алкоголь, але від одного келиха нічого не станеться. Поки я зробила маленький ковток досить таки смачного шампанського Денис залпом осушив свій і взяв ще один зі столу поряд.
• Денисе, все добре ?– тихенько запитала я.
• Все просто чудово солоденька – з усмішкою схожою на оскал сказав Денис.
• Красуне, подаруєш мені танець? – стояв з протягнутою до мене рукою Стас, але я не встигла відповісти як Денис смикнув мене на себе.
• Вона не буде танцювати з тобою – і повів у танці.
• Ти дуже гарна сьогодні- сказав Денис і дивився на мене таким поглядом що мене мимоволі кинуло в жар, а тіло вкрилося мурашками.
• Давай втечемо солоденька.
• Але…
• Ніхто навіть не зрозуміє що нас немає, ну??
• Добре – погодилася я і Денис потягнув мене до виходу, вийшовши на вулицю накинув мені на плечі свій піджак, і ми пішли до машини, я навіть не запитала куди ми вирушили, просто насолоджувалася часом проведеним з… з коханим?
• Приїхали! – почула я крізь свої думки, вийшовши з машини розглянулася, це був не великий дерев’яний, але сучасний  будиночок.
• Чий це будинок?
• Сьогодні, наш – сказав Ден і взявши мене за руку повів до входу в дім. Зайшовши, я оглянулася, в середині будинок теж був з дерева стіни прикрашали картини і на кількох стінах були макети  тварин, мені стало трошки лячно коли поглядом я наткнулася на вовка який наче живий дивився на мене і скалив зуби, сіпнувшись я відчула що Денис обвив мене руками зі спини.
• Не бійся маленька, я з тобою – втягнувши носом повітря біля моєї шиї і легенько торкнувся її губами. Повернувшись до Дениса і глянувши йому в очі і побачила бажання, сильне не прикрите.
• Солоденька яка ти…. Мммм.. – за мить його губи накрили мої, цей поцілунок не був ніжний, він був пристрасний, сповнений бажанням і бажання було взаємним, я відповідала на поцілунок не менш завзято, я навіть не зрозуміла коли опинилася без сукні а Денис без сорочки, він ривком підняв мене на руки я охопила його торс ногами, ми не говорили ми відчували один одного без слів, Ден поклав мене на ліжко і  повільно розстібнувши зняв з мене бюстгальтер, а за ним і трусики, очі хлопця потемніли так що мені на секунду стало страшно, але потім Ден провів рукою по моїй щоці  так ніжно наче боявся що я ростану, поцілував і накрив мене собою, довго неспішно мене цілував, облизував, навіть покусував  наче я справді солодка цукерка, я при цьому була настільки збуджена що мені здавалося втрачу свідомість.
• Маленька, ти готова? Може бути боляче, якщо біль буде сильна чи ти відчуєш дискомфорт скажи мені і я зупинюся – ну як після таких слів його зупинити. І я не зупинила. Денис був настільки ніжним та обережним, болю я майже не відчула, зате відчула насолоду як же мені було добре. Після, я лежала на руці Дениса закинувши ногу на нього і водячи пальчиками по його грудях, пресу, який він гарний, і мій, я щаслива з цією думкою я поринула у сон. Мене розбудив голос Дениса він говорив по телефону.
• Скоро буду, та звідки я знаю, може в подружки своєї, все давай не можу говорити.
• Я тебе розбудив? Вибач дзвонив батько нас шукають , треба їхати, знала б ти як я не хочу повертатися – з  ледь вловимою ноткою суму промовив Денис. Ми швидко зібралися і поспішили додому. Вже перед будинком Денис взяв мою руку поцілував.
• Ти неймовірна –  мої щоки знову стали червоними.
• Давай поїдемо звідси? – сказав Денис, а мої очі ледь не випали з орбіт.
• Йййй…як це, куди, навіщо…тут навчання, мама, дім? – запитала я в шоці, Денис глянув на мене з якимось сумом, повернув голову до вікна наче боявся що я побачу ще щось в його погляді.
• Пішли, батьки хвилюються – сказав Денис і вийшовши з машини пішов до будинку навіть не зачекавши мене. Та що ж таке, що сталося? Роїлися питання в моїй голові, але на пошук відповідей не було часу, треба було йти. Зайшовши додому мене зустріла мама запитала де я була, я щось незграбно збрехала, але здається мама повірила чи зробила вигляд що повірила, і я пішла до своєї кімнати. Провалявшись у ванній з пів годинки вилізла обмотавшись рушником пішла в кімнату взяти піжаму про яку забула ідучи митись. Відкривши двері я сіпнулася бо на моєму ліжку у напівлежачій  позі був Денис. Солоденька я вже скучив, потягнувся Денис рукою до мене намагаючись стягнути з мене рушник, я зробила крок назад щоб цього уникнути.
• Та що з тобою?- запитав Денис піднімаючись з ліжка.

• Все добре, я стомилася, хочу спати- Денису не сподобалася моя відповідь він насупився глянув з під лоба і врешті пішов з моєї кімнати, сівши на ліжко я видихнула, це не відносини це американські гірки якісь, все добре а потім…  Наступні дні не пройшли, а пролетіли, я була настільки загружена на навчанні, що часу на інше в мене просто не було. І ось настав день весілля, мама так його чекала, так хотіла щоб все було ідеально. Зранку ми з мамою поїхали в салон де нам зробили макіяж і зачіски, майстри справилися на відмінно, такими красунями ми з мамою ще не були. За нами приїхав лімузин і підвіз нас під сходи ресторану де мала відбуватися церемонія.