5

-Де ти була?? - в мене очі були по 5 копійок.

- Гуляла – відповіла я і повернулася щоб зняти курточку і поставити у шафу.

- З ким? – тон ставав жорсткішим.

- Що, пробач? – від такого нахабства я аж втратила дар мови

- Я повторяю, з ким ти гуляла? – Денис стримувався з останніх сил, від його тону мені стало так не по собі що я вирішила спокійно врегулювати питання

- Я проводила час з Лесею, ми ходили по крамницях, були в кіно, а потім поїхали до неї пити чай з тортиком в компанії її мами і сестри, я задовільнила твою цікавість чи є ще питання? -ледь стримуючи сльози сказала, Денис на секунду розгубився а потім в одну мить опинився напроти мене і сказав від чого я була в шоці.

- Будь моєю дівчиною.

- Я …  я… - я не знала що йому сказати, я мала б відмовити йому зразу, але чомусь стояла, мовчала і кліпала очима як заворожена, не могла повірити що Денис це сказав мені, стояв і пильно вдивлявся в моє обличчя.

- Я згодна – вирвалося сипло у мене, це я таке сказала??, та що це з мною??? Денис підійшов обійняв мене легенько майже невагомо чмокнув в губи, побажав надобраніч і вийшов з кімнати, я на автоматі сіла на ліжко і до мене дійшло, мене поцілував Денис,  запропонував стати його дівчиною і я погодилася, Денис мій брат хоч і зведений але ж….

- Що ж це буде… ?- схопилася я за голову двома руками…

- Що буде те буде- сама відповіла на своє же питання, він мені подобається, як би мене не хотілося цього визнавати, з цими думками і провалилася в сон. Зранку я прокинулася і як завжди пішла в душ, вийшовши з ванної кімнати я помітила що на моєму столі стояла паперова роза і чашка мого улюбленого чорного чаю, і мимоволі мої губи розтягнулися в щасливій посмішці, одягнувшись  вийшла з кімнати,  чай, хотіла випити на кухні поїднавши його зі  сніданком оскільки їла вчора ще в Лесі, тому і добряче зголодніла, двері на кухню були прочинені, чесно я не хотіла підслуховувати це вийшло випадково.

- А відколи це ти почав пити чай, ти ж завжди казав що це помиї?? Щей в кімнату поніс, ти ж знаєш моє до цього відношення- звернувся Волоимир до стоячого біля холодильника Дениса.

- Я…. та яя… - стояв і мимрив Денис.

- Та це я для цього страшка відніс, вона мене попросила.

- Для кого?  - здивовано перепитав Володимир.

- Для дочки твоє «майбутньої дружини», показав пальцями в повітрі уявні лапки ну і не без звичного сарказиу в голосі.

-Денис, я ж просив тебе і попереджав про наслідки якщо ти будеш так себе поводити, тому я прошу…

-Окей окей я пам’ятаю,я…

-О, добрий ранок доню, як спалося -здала  мама мою присутність біля дверей, я ж розчарована почутим попленталася до раковини мовчки помила чашку.

- Софія, в тебе все добре ?– стурбовано запитала мама.

- Що? Ааа! так, все добре в мене просто залік сьогодні ось і задумалась трохи- на Дениса старалась не дивитись

- Ну що, поїхали?  я поспішаю – Денис взяв свою кутрку зі стільця і пішов на вихід.

- Мене сьогодні друг пізвезе – не знаю навіщо я сказала.

- Доню в тебе з’явився хлопець??  Я так за тебе рада – розчулилася мама.

- Ні.. ні, це просто друг… все, мені пора – швидко взявши з підлоги рюкзак вибігла з будинку, підійшовши до воріт я зрозуміла що не так вже і поспішав Денис, бо він стояв спершись на свою машину склавши руки на грудях буравив мене злим поглядом.

- Друг значить?  -запитав Денис ,  опусивши руки стис їх в кулаки до побіління кісточок.

- Денис, вибач але я не хочу зараз з’ясовувати стосунки, ще й тут – я розвернулася  і пішла попутно витягнувши телефон щоб викликати таксі, несподівано мене сіпнули за руку розвернули і я опинилася в міцних обіймах Дениса.

- Вибач, я був трохи грубим.

-Трохи? - запитала я зі сльозами на очах.

- Ну добре, я був досить грубим, поїхали я підвезу тебе в універ – відхиливхись трохи але не відпустивши з обійм сказав Денис, я мовчки повернулася і сіла в машину, їхали ми в тиші але в один момент її порушив Денис.

- Ти почула нашу розмову з батьком? – я відвернула голову до вікна, показуючи що розмовляти не хочу, але ж це Денис.

-Значить почула, маленька …– зупинившись на світофорі і повернувшись до мене.

- Я подумав що краще батькам поки не знати про наші стосунки, ось і ляпнув таку дурню, ти ж знаєш що я так про тебе не думаю – з такою ніжністю сказав що я повірила, адже він має рацію, в батьків скоро весілля для чого їм таке потрясіння, а якщо вони будуть проти, мене почало заносити в роздумах, за той час що я накручувала себе  Дениис підвіс мене до воріт університиту.

- Я заїду за тобою після пар, не плануй нічого на вечір – гукнув Денис коли я вже бігла до входу.

- І що це було? – запитала мене Леся, адже чекала мене біля входу і почула останню фразу Дениса, взявши її за руку, я повела її в аудиторію в якій у нас мала бути пара, але поки нікого не було, поділилася вчорашніми подіями але упустила частину де Денис говорив про мене з батьком.