2

-Ходім накриємо на стіл, час обіду вже , хлопці  певно зголодніли

- Ідем.. - відповіла я, хоча Денису я б із задоволенням дала миш’яку , тримати себе в руках, даю я собі налаштування, і поки ми накривали на стіл  на кухню зайшов Володимир, він був злим, але вартувало йому тільки поглянути на маму вираз його обличчя вмить пом’якшився, він підійшов до неї обійняв і поцілував, що сказати, я рада за маму, але я за ним ще поспостерігаю.

- Денис обідати не буде, йому треба трошки охолонути і прийняти ситуацію.

Ми з  мамою переглянулися. Я хмикнула і сіла за стіл. Пообідавши мені показали мою кімнату, мама з Володимиром поїхали на роботу, в них там якийсь форс мажор, а я взялася розкладати свої речі.  Я і не вгледіла коли за вікном стемніло, шлунок почав співати серенаду, прийшов час вечері, як тільки я взялася за ручку щоб відкрити двері хтось різко потягнув двері на себе потягнувши мене з собою, я запізно відпустила дверну ручку так і завалившись на плитку в коридорі боляче вдарившись колінами і рукою,  спочатку не зрозуміла що сталося а підвівшись - погляд побачила винуватця цієї ситуації, Денис стояв склавши руки перед собою і дивився  насмішкою.

-Що ноги зовсім не тримають??

- Слу… але договорити мені не дали, Денис боляче схопив мене за руку якою  вдарилася завдаючи ще більшого болю від чого в мене сльози на очі навернулися і сказав:

- Не знаю з якого смітника вилізли ти і твоя стара, але вам тут не місце, ви всі егоїстичні, меркантильні, самозакохані створіння- мене так обурили ці слова але єдине що я спромоглася сказати:

- Чому? Що з тобою сталося що ти так відносишся до жінок???

- Не твоя справа!!! Забирайтесь, валіть геть разом зі своєю мамашою - я не змогла нічого видавити з себе у відповідь тільки зрадницькі сльози одна за одною котилися по моїх щоках, Денис однією рукою стиснув мої скули, аж зашипіла від болю.

- Не реви, ненавиджу сльози - він відпустив мене і струснув рукою наче я заразна і пішов у свою кімнату яка на превеликий жаль була поряд з моєю.

Про відчуття голоду я вже і забула, швидко заскочила в свою кімнату, закрилася на замок впала на ліжко розридалася як мала дитина, мені було так образливо, чому він такий жорстокий? Досхочу виплакавшись  взяла себе в руки, прийняла ванну, яка до речі була в моїй кімнаті, мене це дуже тішило адже ще раз за сьогодні перетнутися з Денисом не хотілося зовсім, я вирішили що не буду звертати увагу на нього, зрештою мені треба протриматися трошки більше місяця, потім в мене заплановане піврічне стажування в Лондоні а там якщо я себе добре зарекомендую то залишуся там. За роздумами не помітила як заснула, і спалось мені добре і спокійно, аж дивно.

Проснулася я раніше, оскільки сьогодні понеділок і мені треба на навчання, так як я не знала як  буду на нього добиратися довелося приводити себе до ладу і йти шукати маму щоб вирішити це питання. Спустившись на кухню  я виявила там маму з Володимиром які щось обговорювали, але побачивши мене притихли:

-Добрий ранок доню, млинці будеш? -  заметушилась мама, але Володимир зупинив взявши за руку, бічним зором я побачила що до кухні наближається і Денис.

-Діти, через три тижні ми з Маргаритою зіграємо весілля, Софіє будь ласка допоможи мамі з вибором плаття про все інше подбають спеціально найняті люди.

-Добре- погодилася я.

-Не поспішайте купляти плаття можливо мій татко до того часу зрозуміє які ви нікчеми і викине вас звідси геть – з відразою сказав Денис.

- Закрийся!!! Це моє останнє попередження на рахунок твого відношення до Маргарити і Софії, якщо не припиниш, ти знаєш що буде!!

- Ти не посмієш! - вигукнув Денис.

-Якщо продовжиш так себе поводити, посмію.

-Кхм кхм.. вибачте - сказала я, - але мені потрібно на навчання, а я ще не знаю які автобуси звідси їдуть до мого університету- втупивши очі в підлогу промовила , дивитися на Дениса не хотілося вчора він сильно мене налякав.

-Університет Дениса знаходиться поряд і я думаю що було б добре  якби він возив тебе  на навчання, Денис хотів заперечити але Володимир так красномовно на нього подивився що навіть мені не захотілося відмовлятися.

-Ну, що ж «сестричко» поїхали, довезу з вітерцем, зірвався з місця Денис і не знаючи чи роблю я правильно, пішла за ним.

Вийшовши на вулицю я завмерла, перед ворітьми стояла дуже гарна спортивна машина, в марках  не розбираюся, але вона певно ще й дуже дорога, сівши в машину Денис одразу рушив навіть не давши часу мені пристібнутися, приблизно прикинувши що їхати нам хвилин 20 я  вирішила не нариватися сидіти і мовчати, але ж дивитися можна, оскільки вчора було не до цього, сьогодні я дозволила собі порозглядати хлопця, він був такий злий і сконцентрований на дорозі що точно не помітить мене за розгляданням. Ще вчора я зауважила що Денис дуже високий, в нього треноване тіло не перекачане, скоріше підтягнуте, широкі плечі, темне волосся легкого шоколадного відтінку, йому дуже личила коротка стрижка, не надто широкі чорні брови, ніс був з горбинкою але його це анітрохи не псувало, навпаки додавало мужності, очі карі але з жовтими вкрапленнями, такі вперше бачу, не знала що такі бувають, і тут я зрозуміла що мене піймали. Ой…..

- Приїхали, бери свої манатки і вали!!! Я поспішаю. Я на секунду розгубилася але врешті взяла свої речі і вилетіла з машини чим душ.