Розділ 10.1

Іноді вистачає миті аби забути життя.
Дівчина мне контролювала себе. Можливо вперше за все життя. Поцілунки з Андрієм були не від кохання, не через почуття. Він навіть не подобався їй. Для чого? Бо захотіла. Іноді варто лише захотіти й зробити це цієї ж митті, аби відчути себе господаркою власного життя.
«Я можу робити, що хочу, — розмірковувала, — Я можу навіть жити там де хочу»
Хоч вона важко працювала в селі у пані Зосі, але в цю хвилину зрозуміла – нарешті щаслива від власної свободи.
— Ти така солодка, — прошепотів чоловік.
— А ти ні, — відповіла правду.
Анна взяла з його рук пляшку і зробила ще один ковток. Не звертала увагу на горючість напою, на те, що вона кожного разу кашляє і здавалося – вирве. Їй сподобалось сп'яніння. Вона і не пам’ятала, що коли-небудь настільки розслаблялася. Після останніх подій тривог – це насправді виявилася «ліки».
Коли руки Андрія схопили її за волосся і відтягнули назад, вона засміялася.
— Ей, притримай коней, козаче.
Він тут же відпустив.
А далі вона відсунулася, відкрила упаковку з морозивом і лизнула білий пломбір.
— Я думаю, ти сам знаєш відповідь, що потрібно робити, — звернулася до чоловіка, — Безвихідних ситуацій не буває.
На що чоловік почухав потилицю, а потім сплюнув на землю. Анна бачила, що він запеклий курець, бо спльовував раз по раз
— Це не ситуація безвихідна, — сказав, — А країна.
Анна вже давно зрозуміла, що політику Мороза в селах не підтримують, але вона вважала, що всі люди, як і вона – вільні. Тому можуть самі керувати власним життям.

Ще ніколи вона не їла такого смачного морозива. Здавалося – ось воно життя. Чому раніше вона нічого про нього не знала? Все перед нею – бери й використовуй.
Анна в цей момент почала навіть розмірковувати, чого б їй хотілося спробувати в житті. І на думку приходили сотні сюжетів книг, які вона читала. Хотілося завести роман, пізнати справжнє кохання, подорожувати, відвідувати виставки, театри, галереї… Хотілося жити, більше не хотілося чекати, хто що прийме на рахунок її власної долі.

Вона не знала, що в цю мить Адам думав про неї. Він здалеку, на перехресті з іншої вулиці дивився на неї. Він не міг зрозуміти: йому здається, чи вона справді цілується з селянином. Навіть коли так – не вмішувався. Все ж це дівча дуже непередбачуване. Все життя її тут у селі – відкриття для нього. Він спостерігав і захоплювався її адаптації. Її вмінню постояти за себе.
Все ж він вважав її благородною. Не кожна жінка, здатна так швидко адаптовуватися до інших умов.
— Анно, — раптом всі поглянули на Зосю, яка вийшла з магазину, — Ходімо, дитино, у нас багато роботи.
Ноги на диво тримали, але в очах дівчини пливло. Вона намагалася зробити все можливе, аби Зося не помітила її сп'яніння. Проте жінка помітила одразу по посмішці Анни, яка не сходила з її обличчя.
Звертати багато уваги жінка на це не хотіла. Вона й так бачила, що Анна не пияка. Вона розмірковувала, що дівчина, можливо, перенервувалася після випадку на трасі, де хотіли купити її тіло чоловіки на джипі. А можливо, її хвилювало життя, від якого вона втікла із міста.
Що б там не було в Зосі пріоритети зрозумілі – їсти наварити, город посапати, ягід на варення назбирати, та і саме варення на зиму закрити.

Весь цей час здалеку за ними спостерігав Адам. Він вдивлявся у дівчину і хотів зрозуміти – коли ж вона буде готова, аби добровільно погодитися піти з ним.
«А що коли їй тут сподобалось» — думка, яка хвилювала найбільше.
Ні, він відганяв ці думки. Хіба може дочка благородних гетьманів хотіти звичайного сільського життя? Хіба не захоче революції? Хіба згідна жити за правилами окупантів? Звісно, він розумів, що вона ще нічого не мислить у політиці, але був певен, що Анна пройметься долею власного народу. Що здатна зрозуміти його біль.

Ввечері від як завжди їв хліб з консервою. Декілька разів підскочив з переляку, бо здавалося, що бачив павуків – єдиний страх з дитинства, який не міг побороти. Ні, він був певен, що Анна адаптувалася набагато краще за нього. Було в ній щось таке, що б могло його доповнити. Щось, від чого йому хотілося аби вона була завжди поруч. І вона б була, якби він не дозволив їй стати вільною хоч на декілька днів. Але час минав і він мав щось робити, аби вона знову була б з ним.