Розділ 5.2

Анна заворушилася. Вона сама не зрозуміла, що за миттєва тривога скувала тіло у вісні. Вона не зрозуміла звідки цей страх, просто серце скажено забилося. Вона відкрила очі й хотіла заговорити, але рука Адама стиснула її кість. Таким жестом він її попередив, що не варто. Вона замовкла.
— Не рухайся, — прошепотів Адам, — Я захищу тебе. Роби, як я скажу і все буде добре. Довірся.
Їй було байдуже, що він перейшов на «ти». В цю мить, коли над ними було п'ятеро здорових чоловіків з пістолетами в руках – Адам був єдиним, кому вона могла довіряти. Це було неправильно. Не правильно довіряти своєму викрадачу, але що залишалося?
— Стисни мою руку, якщо готова.
«До чого готова?» — хотіла запитати, але просто інстинктивно стиснула. 
В цю мить Адам обхопив її руками й скочив на ліжко тримаючи її притиснутою до грудей. Її дихання збилося, ледь не задихнулася від того, як сильно він притис її до себе.
Коли вона побачила, що один із цих бандитів цілиться в голову Адама ледь не скрикнула. Який жах! Вона бачила готовність Адама накинутись на цих чоловіків і від цього серце шалено гупало. Ні. Вона не хотіла, аби ці бандити вбили його просто на цьому ліжку. Просто в момент, коли він притискає її до себе.
Вона швидко і різко вивільнилася з рук Адама і пригнула на підлогу. В цю мить один з чоловіків, які всі мали чорні маски на обличчях – схопив її за плечі.
— Відпусти мене, придурок, — Анна підняла руки, — Здаюсь, здаюсь.
Адам продовжував стояти на ліжку.
— Забери від неї руки, — процідив крізь зуби.
Голос Адама просякнув повітря вітальні своєю впевненістю. Бандит, який тримав Анну вмить відпустив її. Але головний, який тримав дуло пістолета цілячись в Адама рявкнув її схопити й Анну знову стисли за плечі.
— Ми маємо забрати дівчину, — сказав той.
Лише зараз Анна упізнала цей голос. Це був Володимир Колотов, — той, який вирішував особливо криваві завдання від Валерія Морозова.
То вони не бандити? Анна від здивування аж відкрила рот. Вони тут аби спасти її.
— Про тебе багато чули, — звернувся Колотов до Адама, — Не думав, що колись ти припрешся сюди. І як ви взагалі проходите кордон? Бридкі пацюки!
— Ми бридкі? А не ті, які окуповують беззбройні країни?
В цю мить один із п'яти чоловіків в чорному накинувся на Адама і заламав йому руки. Адаму вдалося вирватися, але тоді ще один приєднався і вони двоє тримали його біля ліжка за метр, де Анну тримав теж один із чоловіків.
— Адаме, Адаме, Адаме, — Колотов наблизився ближче і приставив дуло пістолета просто Адаму в лоб, — Хіба ти такий наївний, аби думати, що можеш все змінити? Анна – дружина самого Валерія Морозова і ти нічого не зміниш.
— Ніяка вона не дружина, — огризнувся, на що один із чоловіків, який тримав його – вдарив Адама в живіт.
— Що ви робите? Він же без зброї, — обурилась Анна, — Хіба так можна?
Їй стало байдуже за себе. Чомусь була певна, що вони не будуть її вбивати. Плювати на все, вона сама не розуміла чому їй хотілося захистити свого викрадача. Вона почала дряпатися, брикатися і видиратися від того, хто тримав її.
Чоловік, який тримав її скрутив руки за спину і вже підняв руку, аби ляснути, але Колотов рявкнув:
— Ти геть здурів? Це ж сама Анна Морозова!
— Не Морозова, — прошипіла вона. Її волосся було розпатланим і вона так злобно дивилася на Колотова, що той аж напружився.
— Ти граєш на їх стороні? — звернувся він до неї.
Адам більше не чекав. Зібравши всі свої сили він повалив  одного з чоловіків, який тримав його. Іншого ногою вдарив в пах. Обидва чоловіки впали на підлогу, а Адам кинувся на Колотова. Той не втримався і вистрелив, проте Адам устигнув підняти його руку, тому куля вистрелила у люстру. Анна закричала і її відпустили, бо всі чоловіки кинулися на Адама, якого повалили на підлогу.
— Що ти в біса робиш? — Колотов шипів йому просто в обличчя. — Ми її все одно заберемо. Чи ти думаєш один справитися з усіма нами? Хах! Адаме, давно пора вбити всю вашу зграю. Ви лише крутитеся біля ніг, ніби ті жуки, які нічого не можуть зробити, а давити їх все одно приходиться.
— Нікуди я з вами не піду, — сказала Анна, яка стояла поруч схрестивши руки на груддях, — Відтепер я сама вирішую, що мені робити.
— Ви бажаєте залишитися тут з ним? — запитав Колотов показуючи пістолетом на Адама.
— Я бажаю вийти з цих дверей по своїй волі, — відповіла.
— По своїй волі пропонуємо Вам піти з нами, де Вас чекає законний чоловік.
— Він мені ще не чоловік.
— А ось тут Ви помиляєтеся.
— Що?
Один з чоловіків встав і сильно схопив її за руку.
— Чому Ви це робите? — обурилась. — Хіба я тікаю. Якщо я дружина Морозова, то майте на увазі, що я маю мстиву пам'ять. Якщо ще раз торкнетеся мене – за себе не ручаюсь.
Її відпустили.
Колотов наблизився ближче. Він дістав із кишені телефон і вже за мить Анна почула знайомий голос.
— Анно, Анно, що там відбувається?
Це був голос її названої матері Тетяни.
— В мене все добре, я ціла.
— Анно, йди з Колотовим, він доставить тебе додому.
— До вас?
— Анно, твій дім – це дім твого чоловіка.
Дівчина повернула голову і заглянула в очі Адама. Він був її ворогом. Тим, хто викрав її й не дав статися тому, що так довго планувалося. На кону її сім'я, якій вона дала слово – бути вірною дружиною президента великої країни. Так чому вона так вперто не хоче покидати цю квартиру? Чому не бачить в Адамі ворога?
— Я не можу вийти у світ в цьому одязі, — звернулася до Колотова, — Мені потрібно переодягнутися.
Той вмить зняв з себе піджак і накинув їй на голову.
— Вас ніхто не взнає.
— І в мене умова.
— Умова? — здивувався.
— Ми підемо усі залишивши пана Адама в спокої.
— Я боюсь, що це не можливо, — хитро посміхнувся.
— А я боюсь, що знайду що сказати своєму чоловіку, аби він вам не довіряв, — вона провела своїми тоненькими пальчиками по плечі Колотова, — Ви ж не хочете впасти в його очах.
Чоловік сердито стиснув зуби.
— Гаразд. Але де гарантія, що цей навіжений не кинеться на нас? — показав очима на Адама.
Дівчина заглянула в очі чоловіка, який досі лежав на підлозі і якого досі тримали четверо людей в чорному.
— Адаме, це мій вибір, — сказала вона на що той лише скривився в посмішці. — Не варто робити того, про що будеш шкодувати.
— Це саме і Вам можу сказати, — відповів, через що один зі здорованів ударив його по спині.