-Аль, це просто був жах! Я зайшла туди і боялась не те, що слово вимовити, а просто дихнути.- розповідала я на одному диханні.
-Та чому ти так переживаєш? Хіба тут є щось постидне? Це твоя перша в житті співбесіда, звісно тобі страшно було. Я думаю він не повний дурень і розумів це.
Аля це моя найкраща подруга та і взагалі найрідніша людина. Вона знає про мене більше ніж батьки. Я їй все розповідаю, абсолютно все.
Коли я їй розповіла за цю співбесіду то весь час крутила в руках чашечку кави, яку взяла чисто для того, щоб прочистити горло так би мовити.
Мені стало легше коли вона мене підтримала як завжди влучними словами.
-Ти права. Потрібно легше сприймати такі речі.
-Нарешті ти це зрозуміла! Ура! - почала ледве не підстрибувати на стільці Аля. Так вона довго вчила мене цьому.
-Так коли в тебе перший робочий день? - з великою цікавістю почала мене питати Аля.
-Уже завтра - спокійно відповіла я.
-Та ти що? Серйозно? - очі Алі треба було просто бачити - Тоді потрібно як найшвидше на шопінг!
-Навіщо? - не розуміючи нічого спитала я.
-Як це навіщо? Ти зовсім вже через переживання здуріла?
-Та що ти хочеш? Навіщо цей дурний шопінг?
-Включи нарешті голову! Щоб зібратися супер красунею на роботу! Речі тобі прикупимо, косметику і усілякі дрібнички! Все пригодиться!
-Ну добре пішли.
-Побігли!!!