Частина 1. Про перше віщування

травень 2023

То дійсно був дивний сон.

Дуже.

Дивний.

Сон.

Скільки часу пройшло — майже два роки! — а Наталка в житті не забуде тієї нісенітниці. Вона й досі не могла визначитися до кінця, що переповнювало її більше того ранку — жах чи сміх.

І винна у тому всьому була Женька, яка останні кілька днів просто марила передачею, голосні новини про яку не вимикалися на їхньому невеличкому телевізорі на холодильнику не менше тижня. А все тому, що Євгенія — музикант, і вподобання у неї музичні у всьому й завжди. Мабуть, тільки ця людина могла снідати, переслуховуючи виступи симфонічних оркестрів, організованих десь у Харкові просто неба, і одночасно з цим з шаленським захватом в очах дивитися перший ефір тогорічного Євробачення.

Так-так, цей пісенний конкурс був і залишається її улюбленим з самого дитинства у той час, як Наталка бачила його від сили разів зо три-чотири, і то лише тому, що її мати теж страшна прихильниця всієї цієї різнобарвної пісенно-танцювальної катавасії, супроводжуваної голосом Мірошниченка. І чомусь майже щоразу, коли вона приїжджала до матері навесні, перед сесією, обов'язково мала змогу застати це телевізійне дійство.

Тож, і минулого року Жека не пропустила свіжого Євробачення. І нехай вона так і не змусила Наталку сидіти ввечері перед ноутбуком разом з нею, але всі вуха проговорила точно.

Проте, навіть така затята прихильниця Євробачення, як Євгенія Скрипаль, не витримала до кінця гранд-фіналу, що мав завершитися аж о другій годині ночі. Вона, коли оголосили чергову перерву на рекламу, мало не зі сльозами на очах вирішила таки лягти спати і вже вранці дізнатися, хто ж став переможцем. Женька усім серцем сподівалася на тріумф якоїсь вкрай гарної пані в блакитному, з чудовим вокалом та класним номером з роялем. Отож, цій невгамовній було страшенно цікаво, кому належатиме той приз.

Наталці цікаво не було. Її більше хвилював завтрашній обсяг роботи, що вже, певне, чекав на неї у рідній компанії. А ще гроші, які треба було нашкребти знайомому за куплену курсову. Але вона все одно виявилася замішаною до цих музичних справ, сама того не помітивши.

Мабуть, не вважай зараз себе Наталка тією ким є, себто трішки відьмою, то подумала б тоді, що Женя говорила про те своє шоу настільки багато, що саме це і стало причиною сну, після якого прокинутися було неземним полегшенням.

Наталка рідко довго й міцно спить. Але тієї ночі фільм, підкинутий не інакше як трохи нездоровим мозком, вона глянула просто неймовірний. Неймовірно шалений, точніше.

А почалося все з величезного розкішного залу, схожого на якийсь королівський скандинавський палац, наповнений золотом на стінах та сяючими люстрами. Посередині всієї цієї, хоч і не зовсім чіткої, але таки краси, — сцена, що блищить яскравими кольорами й переливається чудернацькими градієнтами. На стінах довкола висять старовинні гобелени, виткані химерними зображеннями невідомих сплячій Наталці людей. Хоча на одному з них було кілька дівчат підозріло схожих на молодих солісток гурту "ABBA", від якого Наталка свого часу всерйоз фанатіла.

Озирнувшись і не зовсім розуміючи, що відбувається, раптом усвідомлює, що знаходиться серед чи то королівських, чи то дворянських персон, які, захоплено зітхаючи, спостерігають за грою дивних музикантів, що більше походили на містичних істот з середньовічних картин.

У них в тонких блідих руках дивовижні інструменти кельтської епохи, а на обличчях зі скандинавськими рисами — широкі усмішки. От тільки древні народні знаряддя видають аж ніяк не древні й не народні звуки. Натомість у повітрі тріщать мотиви найновішої поп-музики, у супроводі зі сміхом вельмож у блискучих вбраннях.

Наталку зненацька закручує у цьому вирі безкінечного танцю й веселощів, що більше походили на розваги з дияволом, і вона губиться у круговороті облич та звуків.

Але якоїсь миті все це обривається, скажені мелодії замовкають, а барвисті картинки завмирають неочікувано.

Наталка, уже втомлена такими шаленствами, тепер раптом опиняється за гладеньким круглим столиком, вмостившись між напрочуд граційним тонколицим паном у світлій перуці та вусатим дядечком у бурому кожусі. І чомусь Наталка була впевнена, що розділяє тісний білий столичок з Мазепою та Карлом Дванадцятим. А вона на цьому маскараді, схоже, за Божевільного Капелюшника.

Старий сивий гетьман тим часом закурює довжелезну люльку, пускаючи дим прямо межи очі, мов та гусениця, й мовить так натхненно:

— Хоч десь, вельмишановний, наша взяла. Хоч десь.

А Карл лиш поважно киває на це, обтрушуючи манжети свого барвистого лацкана. Наступної миті, не соромлячись Наталчиних злегка приголомшених поглядів, подає порожню чашку усміхненому симпатичному чоловічку з жах яким знайомим обличчям.

— Чашечку міцного англійського, будь ласка.

І коли цей красень розпливається у ще ширшій усмішці, оголюючи ряд білих рівних зубів, Наталка з жахом впізнає ведучого Мірошниченка, чиє лице останнім часом бачила чи не частіше власного.

Він, не дивуючись ситуації жодним чином, з непохитною впевненістю наповнює по вінця чашку вельмишановного Карла.

— З перемогою, джентльмени. – виголошує люб'язний Тимур, а чай все хлюпотить і хлюпитить, доки не виливається на стіл, а Наталка не прокидається від того ж звуку.

— Довго ти сьогодні вилежуєшся. – каже завжди весела ранками Женька, наливаючи собі вершків до кави. – Зазвичай це ти мене сніданком будеш, а не навпаки. Виспалась?

— Угу. – ледь чутно бурчить та, поспішаючи відірвати голову від подушки і якомога швидше піти у ванну й змити з себе залишки нічного божевілля.

І могло ж наснитися таке? Та-ак, Мазепа не турбував її у снах навіть за часів навчання в ліцеї з поглибленим вивченням історії. Карл Дванадцятий, Мірошниченко, чай. Що? О Господи, в якого Наталка не вірить, дай їй сил забути це.

Та він не дав.

Того ж ранку, сидячи за тісним скляним столиком, що у їхній квартирі був за обідній, Наталка пила свою гірку каву й краєм ока спостерігала над тим, як Женька вмикає телевізор на кухні і буквально в істеричних темпах намагається знайти потрібний канал з улюбленою ранковою програмою. От її навіть Наталка дивилася і була підписана на офіційні сторінки в соцмережах.