2

  - Ваш еспресо, - як завжди із щирою посмішкою подає Ліна напій постійній гості, яка кожного ранку замовляє саме в цій кав'ярні каву, особливо, якщо планує продуктивний і успішний день.

 Жінка завжди має зосереджений вигляд, що може помилково охарактерезувати її як грубу і не приємну особистість. Проте, для Ліни це була одна із постійних гостей, які чітко знають, що хочуть і дуже рідко змінюють свої вподобання.

 - Гарного дня.

 - Гарного дня і тобі Лінусь, - ледь з помітною посмішкою говорить жінка, після чого робить перший ковток кави. - Кава, як завжди - ідеальна.

- Так, тут варять найсмачнішу каву, а особливо ця бариста.

 Нахабно втрутився у діалог Андрій, який стояв у черзі по заду, але Андрій був би не Андрій, якби мовчки очікував своєї черги. З одного боку, його легкість і простота спрощували не зручні моменти, розслабляли всіх в похмурій черзі, але часто в такі моменти Ліна ніяковіла, а її щоки помітно червоніли. Особливо важко їй давалось приховати почуття, які вона мала до цього особливого хлопця. 

 Пані з еспресо кивнула Андрію в знак привітання і мовчни вийшла із приміщення, адже в неї вже булао розписано все по хвилинах на цілий день. Ліна вже почала готувати капучіно, знаючи на перед яке буде наступне замовлення. 

 - А що це ви робите, - з наіграною гордовитістю питає Андрій.

 - Ваш капучіно.

 - А може я не капучіно буду замовляти.

 - Справді? - Ліна почала підігрувати Андрію, але впевнено продовжувала готувати капучіно далі. - То яку каву бажаєте?

  В кав'ярню зайшли ще хлопець із дівчиною, які спокійно очікували своєї черги. Ліна з Андрієм обмінювалися поглядами при кожній можливості. Їм обом хотілось, щоб тут крім них нікого не було, хоча б ще кілька хвилин, щоб на одинці вони могли обмінятися приємними словами і відвертішими поглядами. 

 - Так, справді, мені капучіно, - не став продовжувати свою гру Андрій.

 Ліна усміхаючись ввела в планшеті "Капучіно" і автоматично передала оплату на термінал. Подаючи напій, Андрій перехопив його і їхні руки доторкнулися. Ніяковіючи дівчина швидко прибрала свою руку, але при цьому обережно, щоб не розлити напій. Їхні погляди знову зустрілися, але вже останній раз, бо Андрій приклав телефон до терміналу, пролунав знайомий звук, що дало знак успішної оплати.

 - Гарного дня, найкращій баристі.

 - І вам, вдалого дня, пане Андрію, - ледве вимовила Ліна. 

 Її дихання майже зупинилося, посмішка згасла, а очі не хотіли відпускати його. Андрій пішов, забравши з собою свій веселий настрій. Без сумніву, Ліна дарувала свою посмішку, приємне обслуговування і смачну каву, але рідко до неї заходили гості з хорошим настроєм, з гарними побажаннями. Цього їй інколи не вистачало. Але всім здавалося, що Ліна позитивна, добра і щаслива дівчина. А вона лише давала те, що хотіла отримувати.

 Виконавши наступне замовлення, зробила собі каву, але спокійно її випити так і не змогла, бо потік людей був не переривний, час ішов швидко і не помітно пройло вже пів дня. Це той час, коли дівчина вже могла сісти і спокійно допити свою холодну каву, дивлячись в той бік вулиці, куди проводжала поглядом Андрія.